«Голосы Русинів Підкарпатя» – середа, 18.10 год.

Гостьом днешнього нашого выданя буде вызначный русиньскый малярь із Підкарпатя Володимір Микита, котрый тот рік став першым лавреатом Націоналной премії за русиньске уменя імени Івана Манайла Pro Artе Ruthenorum.

На нашім порталі лем.фм вже было опубліковано дакілько короткых переглядів творчой пути коріфея. Але тот раз нам выпала унікатна шанса нажыво ся стрітити з великим малярьом і записати інтервю прямо в його майстерні.

Володимір Микита согласный быв одповісти отворено нелем на професійны вопросы. Жывотны цінности і творчі орьєнтації, духовны прінціпы і моралны засады, і ряд далшых особных тем в жывоті нашого респондента, о котрых нам ся подарило побісідовати.

Окрім того ся обернеме і на тему русинства на Підкарпатю, кедьже Володімір Микита ся голосить ід Русинам, і свою русиньску позіцію коментує так:

„Я ся так вродив. Як віроісповіданя, так і націоналность не міняю. Я ся так вродив, і так вмерати хочу. Мої діды і правдіды, вшыткы были Русины. То уявити собі не мож, жебы я поміняв істины, то не в мому дусі. І лишаю свій слід як художник Русинів, русиньского народа, нашого народа.“

Ключовы темы інтервю:

• Стан розвитку културы на Україні зо скушености Володиміра Микиты
• Роль реліґії у становліню Володиміра Микиты як цілістной особности
• Формованя сістемы родинных цінностей у родині Микитів

Володимір Васильовіч Микита народив ся 1-го фебруара 1931-го року як майменшый дітвак у многодітній родині в селі Ракошино близко Мукачова, на Підкарпатю. Родічі были набожны польногосподарі: Василь Івановіч (рр. 1884-1955) і Ганна Ґеорґіївна (рр. 1889-1980).

Основну освіту здобыв в роднім селі, а потом неповну середню в руській ґімназії в Мукачові, де мальованя тогды выкладав наданый аквареліста Вільмош Берец. У році 1947, по 9-ій класі, быв приятый до Ужгородьского умелецького учілищуа такой на 3-ій річник, котрый успішно закінчів у році 1950. Учітелями были великаны як А. Ерделі, Й. Бокшай, Ф. Манайло, Е. Контратовіч і другы. Першый раз ся выставлює на Областній художній выставці його портретный етюд. Із того року стає постоянным участником областных художных выставок.

Наслідно зробив екзамены на Львівскый інштітут ужыткового уменя, але не быв записаный через політічны мотівы. «Комсомолцьом не быти такого, не екзістовало, будь ты дітвак священників, тых не брали, авадь я, котрый по властній волі, бо в партії любви і уменя быв єм,“ говорить о втогдышніх реаліях респондент.

Так ся наладив на роботу до Областного дому народной творчости, де быв рік методіком, докля го не взяли до войска.

В роках 1951 аж 1954 быв в рядах Совітьской армады на острові Сахалин. Почас службы орґанізововав умелецьке образотворче штудіо при Домі офіцірів. Творчого духа підпоровав корешпонденційов із своїм наставником Адалбертом Ерделі. По демобілізації быв приятый на роботу до Закарпатьской художно-выробной майстерні малярьского художного фонду, де робив до року 2001, аж до одходу на пензію.

По навернутю до Ужгорода Володимір Микита попадає в напружену атмосферу острых атак з боку аполоґетів соціалістічного реалізму. Продовжує здокональовати ся як малярь під веджіньом Ерделія і другых єднодумців, стаючі досправдовым наслідником традіцій меджівойновой Підкарпатьской малярьской школы. Має успіх як портретіста, автор жанровых сценерій, пейзажів і філозофічных закутин.

У році 1955 презентує свій твор Автопортрет на VII. областній выставці, і одвтогды выставлює свої творы на вшыткых далшых областных выставках, од року 1957 і на републіковых, од року 1961 на цілосоюзных, і од року 1966 бере участь у выставках за граніцьов.

У році 1962 быв приятый до Союзу малярів Україны. 27 років (рр. 1964 аж 1991) незмінный член правліня Закарпатьськой орґанізації Союзу малярів Україны, брав участь на орґанізації і веджіню меджінародных пленерів. У році 1996 быв выбраный за голову Закарпатьской орґанізації, котру вів до року 1999.

У році 1975 діставать тітул Заслужений художник України, од року 1991 має тітул Народний художник України.

Двараз быв зволеный за депутата Ужгородьской містьской рады народных депутатів: рр. 1984 – 1987 і 1987 – 1990.

У роках 1989 – 1990 за ініціатівов Володиміра Микиты в Ужгороді было основане Общество Русинів. Окрім того быв участником дакілько Світовых конґресів Русинів, котры проходили у бывшій Югославії, Пряшові, у Празі. Почас 5-го Світового конґресу Русинів, котрый проходив у 1999-ім році, орґанізовав Володимір Микита ретроспектівну выставку русиньского уменя.

Од року 1996 учіть малярьство на Ужгородьскім умелецькім учілищу, а так само є постоянным членом комісії про вступны екзамены при Художнім інштітуті імени Володиміра Микиты.

У році 2004 став академіком Академії умень Україны. А до округлого юбілею быв выбраный почестным доктором Закарпатьской академії умень.

За рокы творчой діялности Володимір Микита быв оціненый десятками, кедь не стовками почестных грамот і діпломів, быв удостоєный нагородами державного і меджінародного характеру. Є дакількократным лавреатом Областнокй премії ім. Й. Бокшая, лавреатом Премії Т. Шевченка, лавреатом Премії ім. Т. Яблоньской, окрем того є лавреатом Премії Ш. Чепы за вызначный вклад до русиньской културы.

Роботы Володиміра Микиты были представлены на выставках у 17-ох країнах світа од Франції через Канаду аж по Японію. В сучасности познакомити ся з творчостьов умелця можете у 34-ох музеях по цілім світі.

Слухайте «Голосы Русинів Підкарпатя» в середу 27-го октобра 2021 р. о 18.10 год., або повторіня в суботу 30-го октобра 2021 р. о 11.00 год. за русиньскым часом.