Архів Апостольской Адміністрациі Лемковины доступный од рукы

Неоціненой вартости документация – архів Апостольской Адміністрациі Лемковины (ААЛ), є одтепер доступна од рукы в нашых хыжах.

Од парох місяців Державный Архів в Перемышли публикує здіґітализуваны документы з періоду меджевойня і часів окупациі, якы дотуляют діяльности грекокатолицкой церковной структуры на Лемковині. Долгы рокы люде, якы не занимали ся наштоден досліджаньом істориі ААЛ, не знали ани о тым, же значучу част архіву удало ся сохранити і нашла ся она під опіком польской архівной інституциі.

Треба єднак памятати, што вчас ІІ світовой войны, а предовшыткым по выселінях на схід і акциі «Вісла» велика част материялів і памяток з часів фунґуваня ААЛ безповоротно пропала.

Історична вандрівка. Одбудуваня штоденности

Переглядаючы сохранены документы на сайті перемышльского архіву, мож переслідити штоденну діяльніст ААЛ, а і проблемы, з якыма приходило ся ій стрічати як церковній структурі.

Опубликуваны дотля інформациі позваляют дослідити і штоденну діяльніст поєдных священників і церковных діячів, якы в своіх офіцияльных (але і приватных) листах до начальства ААЛ писали про ріжного рода подіі. Завядкы анализі архіву можеме познати хоц бы одношыня ААЛ до світскых лемківскых структур. Заховала ся кореспонденция з Лемківскым Комітетом в Саноку, з ріжныма одділінями на Лемковині Чытальні ім. Качковского, ци інчыма русиньскыма орґанізациями, діючыма в тым часі на обшыри ААЛ.

Велика част архіву то выходяча і приходяча офіцияльна кореспонденция. Публикуваны материялы односят ся так до довоєнного періоду, як тіж до часів німецкой окупациі. Чытати можеме листы апостольского адміністратора до державных польскых інституций, до власти римокатолицкого костела, а з пізнійшых років до німецкого окупанта.

Лемківска справа

Дотепер вказаны документы сут з років 1934-1945. Значыт, же односят ся до періоду од початку функцийонуваня ААЛ до єй постепенного кінця, кєд же конец ІІ світовой войны то найбільшы переселіня до Росиі, а неодолга і выгнаня лемківского населіня на західні і пілнічны землі повоєнной Польщы.

Сохранены документы вказуют і на проблем меджеконфесийных одношынь на Лемковині. В публикуваным архіві находит ся течка спору медже грекокатоликами а православныма в Тихани о грошы зобраны вірныма в Америці на парохіяльный храм. Чытаме так само адвокатскы писма в ріжных справах, якы дотуляли структуральной діяльности. Є так само кореспонденция з синдиком.

Анализа документів дозвалят познати ближе і штоденніст лемківскых парохів. Находиме вшелеякого рода списы парохіяльных бібліотек, реквізициі церковных дзвонів ци персональны даны про парохіяльны рады. Сут тіж детальны даны до шематизмів, прошыня о ериґуваня парохій ци справописы з візитаций шкіл.

Вкінци тіж годны сме запознати ся з пресовым орґаном ААЛ, наголовок якого «Вісти Апостольской Адміністрациі Лемковины». Заховало ся тіж вельо выімків з польской і украіньской пресы, яка в тамтым часі розписувала ся о лемківскій церковній структурі. Што цікаве, найдеме і поґрупуваны одбиткы урядовых і парохіяльных печаток з Лемковины.

Анализа документациі дозвалят ближе познати жытя даякых лемківскых священників. Видіти можеме університетскы скрипты першого апостольского адміністратора, о. др Василя Масцюха.

В діґітальным архіві найдеме тіж листы і писма священників, якы іщы пару років перше сильно анґажували ся в політичны акциі на Лемковині. Приміром можут быти листы о. Василя Куриллы, пароха Фльоринкы вчас Руской Народной Республикы Лемків, пак пароха в Подемщыні.

Архів найдете на сайті Державного Архіву в Перемышли. Треба глядати Ансамблю 157 (Zespół 157: Apostolska Administracja Łemkowszczyzny).

Апостольска Адміністрация Лемковины

9. лютого/фебруара 1934 р. Апостольска Столиця і уряд Польской Республикы підписали конвенцию про сотворіня Апостольской Адміністрациі Лемковины, што потвердил декрет Конґреґациі Східніх Церкви з дня 10. лютого/фебруара 1934 р., выділяючый спід юрисдикциі перемышльской єпархіі 9 деканатів.

За даныма з шематизму, адміністрация рахувала 111 парохій, поділеных на 9 деканатів і приб. 127 тис. вірных і 130 священників, котры послугували в 204 парохіяльных і дочырніх храмах.

Причыном основаня окремой територияльной єдиниці для грекокатолицкой церкви на Лемковині было незадоволіня і брак згоды на ведіня проукраіньской політикы грекокатолицкыма духовныма серед Лемків. Велика част Лемків зачала при тым переходити на православя, а тота част Лемків, котра хотіла остати при грекокатолицкій церкви, зголосила пропозицию сотворіня окремой од перемышльской єпархіі адміністрацийной єдиниці.

Важна в тій справі была стріча Лемків з папскым нунцийом в Польщы – владыком Франческо Мармаджі, вчас котрой соспільный діяч Миколай Громосяк одчытал мемориял, в якым поміщено протест против украінізацийній діяльности владыкы Коциловского (перемышльского владыкы) і стремліня ґу покликаню нового єпископства для Лемків.

Прото же Римови залежало на противдіяню процесови конверсиі Лемків на православя і зміцніню грекокатолицкой церкви, а польскому урядови залежало на выробліню особливой лояльности серед меншын жыючых в стратеґічні важных обшырях для польской державы, рішено сотворити ААЛ як окрему адміністрацийну єдиницю, котром рядил адміністратор і котра приналежала просто Апостольскій Столици.

Державны власти признали на утриманя адміністрациі специяльну дотацию зо Скарбу Державы, а порозмуліня мало тырвати 10 років з можливістю продолжыня.

Вчас ІІ світовой войны функция ААЛ, котрой покликаня мало зміцнити окремніст Лемків (і так спочатку было), парадоксальні ся змінила. Покликаня в 1940 році на ґенерального вікария ААЛ здекляруваного проукраіньского священника о. Александра Малиновского обернуло ситуацию горізнач – діяльніст адміністрациі была здомінувана украіньском орієнтацийом.

Покликана 1934 рока ААЛ фунґувала реально 13 років. Лем же треба памятати, же офіцияльно ААЛ перестала істнувати аж в 1991 р., што находит потверджыня в церковных документах. Цілый час, іщы в 1990 р. была споминана ААЛ в «Annuario Pontificio» як Apostolica Administratio pro Lemkis. З папского альманаху зникнула аж в 1991 р., коли єй територия была офіцияльно передана під перемышльско-варшавску архієпархію УГКЦ.