Честованя героїв в країні компромісів

Каждый рік ся то повторять. Представителі державы, краю, містных самосправ прийдуть на Дуклю і оддавають честь героям найкырвавішой операції почас Другой світовой войны на теріторії днешньой Словакії.

Од 2016-го року є 6-ый октобер памятным дньом – Дньом героїв Карпато-дукляньской операції. Окрім величезных людьскых страт на стороні Червеной армії, были там і великы страты у войску Першого чехословацького армадного корпусу ґенерала Людвіка Свободы. Значіть на стороні того войска, де другу найвекшу, а на початку докінця першу найвекшу народность творили Русины.

Не будеме ся замірявати на то, чом армія з Русинами, а обще чехословацькыма гражданами, не могла ослободжовати свою державу через Підкарпатя поступом на запад, але была гнана на Дукляньскый перевал на ятка. Причіну знаме. План Москвы анектовати русиньску землю быв ясный, і гірше бы ся то просаджовало, кебы там як перша была нога чехословацького вояка, а не совітьского.

Днесь бісідуєме о героях Карпато-дукляньской операції, представителі державы каждый рік бісідують, же тым героям треба оддати честь, же їх жертвы треба припоминати, але правда є така, же почас комунізму ся не вшыткым героям той операції оддавала честь.

Якe то было оддаваня чести, кедь Русины, котры в тій операції войовали, а многы і положыли свої жывоты за ослободжіня отцюнины, ани не были споминаы, же в тій армії і операції войовали, або кедь ся бісідовало лем о Українцях, бо вшыткы сьме мали быти Українцями? То є оддаваня чести павшым, же їх замовчу, або о них бісідую як о іншім народі?

Правда, в остатніх роках ся сітуація змінила і Русины суть споминаны меджі тыма, котры ослободжовали втогдышню Чехословакію, суть рахованы окремо, меджі героями Карпато-дукляньской операції, але і в рамках іншых боїв вже мають свою тварь і своє мено.

Но не дасть не припомянути, же героїв будь честуєме, і то зо вшыткым, або їх не честуєме. В країні компромісів, яков є і Словакія, то бє до оч якраз в місті під Дукльов, як называють Свідник.

Не перешкаджать представителям державы, же на єднім боці міста честують Русинів, а на другім боці міста їх културну дідовизну, гей і тых, котры вмерали на Дуклі, пріватізує іншый народ.

Пєтны акты все роблять ся як на Дуклі, так і в місті Свідник, де є памятник совітьскых вояків, але і памятник ґенерала Свободы. Лем пару сто метрів од тых памятників, у самім центрі міста, находить ся доднесь музей, о котрім не можеме повісти, же є свідоцтвом о честованю героїв з Дуклі русиньского походжіня.

Днешній Словацькый народный музей – Музей україньской културы у Свіднику выникнув у часах комунізму, коли Русины офіціално не існовлаи. Но самособов, же вшыткы артефакты зберав по русиньскых селах, і в музею, котрый є днесь у Свіднику, не є на 90 процент нич інше, лем матеріална і културна дідовизна карпатьскых Русинів.

Наперек тому, же русиньска меншына веце раз апеловала, же артефакты з україньского музея бы мали быти переведены до маєтку русиньского музея в Пряшові, а і кебы зістали в експозіції у Свіднику, мають быти ясно означены як русиньскы, ниґда на тото не пришлиа властно жадна рішуча одповідь. Будь не пришла жадна, або пришла така, же почекаме, увидиме, будеме рішати. Коли? Ниґда?

А о тім, жебы україньскый музей став русиньскым, не могла быти ани бісіда. Тадь бы сьме дакого пошкодили. Треба компроміс, жебы плано не было.

Траґікомічна є сітуація, кедь представителі державы прийдуть до Свідника оддати честь дукляньскім героям, меджі котрыма днесь суть уж офіціално і Русины, але о пару метрів дале Русины в експозіції іщі все не мають свою тварь і своє мено. Єднако так, як то было почас комуністічной українізації. І никому то не перешкаджать.

Не перешкаджать представителям державы, же на єднім боці міста честують Русинів, а на другім боці міста їх културну дідовизну, гей і тых, котры вмерали на Дуклі, пріватізує іншый народ. Значіть, як глубоке честованя тых героїв то є?

Тырвало десяткы років, покля Русины знайшли ся знова на мапі світа, і їх герої з Другой світовой войны перестали быти замовчованы. Є час оддати їм честь і практічныма кроками, не лем словами. У Свіднику є на то добра принагода.

Але што чекати в країні компромісів? Но зіставають лем дві можности: честовати або не честовати.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА