Маме в собі тото штоси. Любиме нарікати на тых, што нами водят. А найліпше нам тото іде товды, коли сме си іх перше самы выбрали.
Што найліпше, тото нам в народі остало. Переказуване з діда-прадіда. Перше ідеме і гласкаме, же оно такє файне, пелехате, такє поцтиве і крас. А пак, як уж приде недоля і біда, то товды плетеме, што лем нам слина на язык принесе. Уж так маме.
Не лем на ґмінны власти, што іх нам пришло выберати, нарічеме. Любиме сой часом недолю і біду прикликати, кєд нам нашы лемківскы діячы штоси пороблят так, же очывидно мы бы ліпше тото зробили. Но і потім чуєме, же тот мало волося має на голові, або уж за долго при функциі, ци там іщы за дуже грошы ся доробил на бідным народі.
Высівска недоля была понад сто років тому. І хыбаль ся днес за дуже не змінило.
Съ Высовы пишутъ намъ:
(Недоля Высôвска). — Дороги мои читателѣ нашого дорогого «Лемка». Мушу ся Вамъ поскаржити о нашой господарцѣ въ Высовѣ пов. горлицкого, якъ ту наша «Zwierzchność gminna urzęduje».
Въ тотъ рôкъ нема найменшого порядку въ Громадѣ , — бо на примѣръ: Дорогы такъ на всѣхъ сторонахъ занедбаны, же можешь каркъ зламати, ци на дорозѣ громадскôй, ци повѣтовôй… На поли шкоды, якъ денъ такъ нôчь! Польовый быти не хоче, — бо «Wójt» за шклянку пива шкôдника карати не хоче и єще собѣ такъ повѣстъ: «якбы я люди каравъ, — тобы мѣ нихто шклянку пива недавъ». Акушеркы неє; трафилося, одной ночи двомъ женамъ роды, то до нинѣшного дня, — тоты жены въ великихъ мукахъ лежутъ на своихъ постеляхъ безъ помочи, бо ихъ нема хто ратувати.
Висовянъ.