Чеська традіція

В тых днях припомянули сьме собі сто років од часу, што презідент Чехословакії Томаш Ґарік Масарік навщівив Ужгород. Была то його єдина навщіва Підкарпатьской Руси за цілый час його презідентованя.

Тот рік в марці вышла і інша річніця єдной такой презідентьской навщівы. Была то навщіва презідента Чехословакії Вацлава Гавла в Братіславі у 1991-ім році. І кедь меджі тыма двома діями перешло 70 років і много ся змінило, паралел є меджі нима веце.

Навщіва Гавла в Братіславі скінчіла неславно. В тім часі ся вже мобілізовали словацькы націоналісты, котры кликали по сувереніті. Інша часть Словаків кликала холем по конфедерації. Націоналісты окрім того, же кричали різны слоґаны проти Гавла, заатаковали його супровод, авто Міністерства културы было майже здемоловане, а нашли ся і такы, котры плюли на чехословацькы флаґы.

Як ся так могла змінити сітуація ани не два рокы по паді комуністічго режіму? Гавел пришов до Братіславы пізно.

Фактом є, же новый пражскый естаблішмент по 1989-ім році доста довго не мав інтерес о словацькы справы, лем о чехословацькы, значіть чеськы. Навеце, а то было іщі траґічніше, Гавел пришов, вказав ся, але реално не дав жадны рішіня сітуації. Чеська еліта не хотіла чути ани о „мірнішій“ конфедерації. І то была вода на млин тым, котрым ся наконець подарило розбити републіку. Бо вдяка тому зачали міцніти.

Підкарпатя меджінародні признане было в складі републікы в році 1919, але презідент іде посмотрити тоту часть державы аж в другій половині 1921-го року.

Кедь презідент Масарік, першый і остатній раз,  ішов на выходну Словакію і Підкарпатя, так само ішов доста пізно. Републіка была выголошена в році 1918, Підкарпатя меджінародні признане было в складі републікы в році 1919, але презідент іде посмотрити тоту часть державы аж в другій половині 1921-го року. А так само іде, бо уж чує як і Гавел, же треба „консолідовати“. Лемже єднако як Гавел окрім того, же ся вказав, не порішыв нич.

Припомяньме собі, же ішло вже о період, коли ґубернатор Жатковіч быв по абдікації і вернув до Америкы.

Абдіковав про несповнену автономію, як і з причіны того, же реално як ґубернатор не тримав власти у своїх руках. Але нелем він, но і далшы політічны представителі Русинів кликали по обіцяній автономії, котра была записана як в меджінародных мірных документах, так в конштітуції. Молода Чехословакія мала вдяка тому важну конштітучну крізу. Но Масарік окрім свойой навщівы не зробив нич, жебы рішыти неспокійность Русинів.

Наопак, по абдікації Жатковіча довгый час жаден ґубернатор призначеный не быв і Підкарпатя рядив чеськый урядник.

I вдяка тому зачали місцніти різны політічны напрямы, котры были вшытко, лем не прочехословацькы. А і вдяка тому, вдяка внутрішнім спорам, котры были до великой міры запричінены праґоцентралізмом, поступно ослабльовала ся сила републікы, котру мала в році 1918, кедь єй вітали як штось, што ослободить спід ярма. Намісто того, жебы то презідент Масарік, але пак і Бенеш рішыв, думали, же старчіть прийти на Підкарпатя і вказати ся. Не старчіло.

Гей, републіка наконець скінчіла про іншы причіны як в році 1992, лемже „підпис“ презідентів чеського походжіня на тій історії видіти.

При смотріню на паралелы собі можеме сконштатовати, же то така чеська традіція. І же історія могла вызерати іншак, кебы ся презіденты в рішучіх хвілях справовали іншак.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА