47 і промарнена шанса

Не знам, ці бы было ліпшой принагоды як теперь, вказати при 30-ій річніці незалежности, же і тоты, котры ся голосять ку Русинам, суть нашы і рахуєме з нима. Не стало ся.

В Ужгороді на найвысшім стовпі в цілій области вісить україньскый флаґ. Жытелі собі припоминають вєдно із цілов Українов 30-ту річніцю выголошіня незалежности. За незалежность голосовали і они, люди жыюучі в Закарпатьскій области Україны, історічній русиньскій землі – Підкарпатьскій Руси.

Но в Києві якось не довидять, не хотять довидіти, хто вшытко святкує незалежность державы, котрой є Київ столицьов.

Было то парады в день річніці незалежности. Докінця і воєньской. Якраз там выступив із своїм приговором і презідент Україны Володимір Зеленьскый. Вшыткых своїма словами „міцно обняв“. Хотів вказати, яка Україна мултікултурна, і же вшыткы творять Україну – вшыткы гражданы той державы.

Штиридцять сім. Точно тілько спомянув Володимір Зеленьскый у соїм приговорі народів, котры творять Україну. Кедь сьте ся додумали, же єден народ не спомянув, маєте правду.

Інтересным є, якы вшыткы народы спомянув. Дословно і такы, котрых ся на Україні рахує на дакілько сто, а даколи і на десяткы членів. І так сьме ся дізнали, же і Фіны, котрых є до тісяч в країні, а окремо і Карелы, котрых суть досправды десяткы, мають тоту честь творити Україну. Но Русины таку честь не мають.

Не є то в цілій сітуації цінічне, же хтось воює за державу, а держава з ним ани не рахує?

30-та річніця выголошіня незалежности Україны могла быти шумнов принагодов, наперек вшыткому, вказати, же і Русины суть тоты, котры творять Україну. І кедь суть на цілодержавній уровни невызнаны, но суть вызнаны в Закарпатьскій области, котра заголосовала за незалежность Україны. Навеце то могло быти ґесто.

Хто іншый як презідент бы мав робити ґеста, быти державным діятельом, а не лем далшым із політіків, котры не довидять за далшый функчный період? То якраз державны діятелі, презіденты, можуть, а і мають быти тоты, котры роблять про вшыткых, котры ся мають інтересовати о вшыткых, котры поможуть слабшому, і помыселно шмарять лобду на другій бік, жебы штось зачало ся рушати.

Тото міг теперь зробити Володимір Зеленьскый. Наперек тому, же київска ґарнітура не хоче признати права Русинам, міг зараховати Русинів до списку тых, котры творять Україну. Быв бы то сімбол, ґесто, котре бы могло быти зачатком далшых процесів.

А оно бы то не было лем сімболічне. Оно бы то было і справедливе. Кедь мож спомянути народы, котрых членів є в країні до сто, до тісяч, ці не мають право быти спомянуты Русины, котрых подля офіціалных штатістік было у 2001-ім році 10 тісяч? І кедь знаме, же тото чісло є маніпуловане, і тых 10 тісяч нам дає право быти в списку народів, котры творять Україну.

Володимір Зеленьскый выбрав собі приступ односно Русинів такый, як вшыткы його попередникы у функції, як і цілый політічный естаблішмент за 30 років незалежности Україны.

Ку 47-ом народам му было тяжко прираховати іщі єден. Притім теперь, на округлу річніцю, кедь навеце в остатніх роках за державу різікують і жертвують жывоты і вояци, котры мають русиньске походжіня а суть з Підкаратя, бы ся то веце як жадало. Не є то в цілій сітуації цінічне, же хтось воює за державу, а держава з ним ани не рахує?

Зеленьскый тым вказав, же є лем далшый із україньскых політіків, а нич веце. Жаден діпломат, жаден державный діятель. Нич.

При списку народів, де ся їх вмістило лем 47, промарнив шансу вказати дашто веце. Но то была його шанса. Мы ся тых нашых не зречеме, і будеме на нашу проблему на Україні вказовати всядыль, на народных уровнях, на меджінародній уровни, аж покля тот 48-ый народ не буде дописаный.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА