Атак ісламскых терорістів на редакцію сатірічного часопису Чарлі Ебдо в Паріжі выкликав по цілім світі волну солідаріты. Были сьме свідками міліонів фоток з написом „Я єм Чарлі“. Світ зачав боронити свободу слова. Вопросом є, ці досправды іде о свободу слова, і ці тот бой платить про свободу слова вшыткых.
Самособов, як перше мушу повісти, же то, што зробили терорісты в редакції, же выстріляли дванадцять людей, є діло, котре ся ничім не дасть оправдати. Жадный людьскый чін не може быти причінов і оправданьом про другого чоловіка, жебы го міг забити. Навеце, кідь ся тот чоловік крыє під реліґію. Думам, же чоловік, котрый є способный зробити таке звірство, нич з реліґійов не мать, і кідь бы мало іти о іслам. Зато не єм согласный з поглядами, же часопис довгодобо одкрыто провоковав, так што властно чекали… Но не єм согласный ани „мейнстрімом“. Не єм Чарлі і думам собі, же свободу слова світ може хоче видіти, але лем там, де му то пасує. І тыж собі думам, же свобода слова має так само свої граніці.
Подьме од кінця. Чарлі Ебдо много раз публіковав карікатуры Алага. Про мусулманів пророк і основатель їх реліґії. Треба собі усвідомити єдну важну річ. Карікатуры пророка не были ображіньом лем ісламскых терорістів, тото ображіня дотуляло ся і многых, в чіслах омного векшой ґрупы мусулманів, котры не роблять з дінамітом на своїм тілі атентаты, не бігають з калашніковами і не стріляють цівілістів в рамках терорістічных ґруп. Єднако так і хрістіанів веце раз мусили образити карікатуры, на котрых є Бог в різных, аж вулґарных сітуаціях, котры ани не мож описати. І то є вопросом, де аж може зайти свободо слова, што є іщі в рамках той свободы дозволене і де є якась морална граніця, за котру бы сьме не мали іти, жебы тым не образити може найінтімнішы і найважнішы справы в жывоті чоловіка. Думам, же тоту граніцю, і то не лем в одношіню ку мусулманам, часопис Чарлі Ебдо веце раз перекрочів і під таку свободу слова ся я підписовати не хочу. І кідь знова підкреслюю, же ани перекрочіня той граніці никому не давать право забивати. Іде лем о то, ці наша сполочность іщі є способна відрізняти даякы моралны граніці, або ідеме курзом „вшыткого дозволеного“, котрый може принести декаденцію нашой епохы і крыє то під свободу слова.
Другов справов є то, же Чарлі Ебдо выкликав волну маніфестацій, котры окрім підпоры часопису мали підпорити і свободу слова, лемже є смутне, же люди підпорюють свободу слова аж втогды, кідь лежыть дванадцять мертвых тіл в редакції і притім ся свобода слова переступать каждоденно і то нелем в несвободных режімах, як Кітай ці Северна Кореа, де то іщі сьме способны видіти і крітіковати, але і в тых державах, котры рахуєме за „демократічны“, ці котры суть на дразі до „демократічной Европы“. Тадь ціла машынерія політічной коректности, котра перевалцовала вже нелем Америку, але і Европу, є сама о собі проти свободі слова. Люди, котры нам предписують, як правилно писати назву тому, або іншому, і кідь то не дотримуєтме, так нас „означать“ тым, чім подля них сьме, тоты самы люди днесь, окрім іншых, стоять і маніфестують за свободу слова і пишуть собі, же суть Чарлі. І не мусиме бісідовати лем о політічній коректности. Посмотьме ся на Україну, вытолкуйме собі, як там платить свобода слова і про кого. Як є на тім русиньскый народ зо свободов слова, со свободов обще, кідь Русинів, будьшто бы написали і повіли, будуть называти лем сепаратістами, СБУ їх бере на выслухы, судять їх? Яка то свобода, кідь поету бере СБУ? Хто ся о тых люди інтересує, де є Европа, де є Америка, де суть покровителі свободы? І потім Петро Порошенко пирйде выразити солідаріту до Паріжа…
Єм за свободу слова, єм за цілкову свободу. Про каждого. Мертвых редакторів є мі жаль. Але не єм Чарлі. Люблю свою културу, свій народ, европску цівілізацію, але ціню собі і іншы културы, реліґії і народы. Думам собі, же кажда свобода має і свої моралны граніці. І тоты бы сьме не мали переступати. Свободу слова буду підпьоровати, кідь піде досправды о свободу слова, і свободу слова про вшыткых. Не єм Чарлі, єм Русин, котрый зо вшыткыма іншыма народами, творить наш світ. І хочу, жебы тот світ быв досправды свободный.
Петро Медвідь, Пряшів
(Статя написана як коментарь „Вступне до контроли” лемківского радіа lem.fm)