Збожны желаня нашы

Кедь перед тридцятьома роками пришли на 1-ый Світовый конґрес Русинів представителі з втогдышньой Югославії, были дакілько десяток років перед нами. Точно тілько, што Русины в Карпатах „не єствовали“.

Подля єдного із участных того першого цілосвітового форуму Русинів по добі веце як 40-річной темрявы, „югославскы“ Русины пришли на конґрес і в руках тримали учебникы, з котрых діти учать по русиньскы свойов варіантов кодіфікованого языка, у властных русиньскых школах, покля ту, в Карпатах, сьме в тім часі не мали в руках нич, лем велику тугу возродити народ.

Кедь ся на то позераме з одступом часу, є ясне, же в тім часі были Русины на „нижній землі“ о три ліґы высша уровень. Наперек комунізму, і наперек даякым українізаторьскым актівностям, годны были утримати свій язык, свою ідентіту. Де ся стала хыба, кедь днесь їх хотять ослабити і однароднити точно такы кругы, котры в нас помалы не суть релевантны?

Єден із найвызначнішых сучасных русиньскых інтелектуалів, професор Михайло Фейса, недавно написав коментарь, котрый реаґує на інформації о намагах зробити з Русинів у Сербії „Русинів-Українців“ і выробити собі з Одділіня за русиністіку на Новосадьскій універзіті україньску катедру.

На такы намагы мала реаґовати писмом і Руска матка, єден із основаючіх членів Світового конґресу Русинів, котра хотіла поясніня од універзіты і од Націоналного совіту Русинів. Фейса в коментарі, котрый назвав Русины зіставають Русины, катедра русиньска… цітує і речіня з писма Руской маткы до Націоналного совіту Русинів: „Русины все были і теперь суть лем Русинами, нич інше.“ Професор додавать, же таке є почутя вшыткых Русинів і Націоналный совіт Русинів як цілок, не лем подакотры членове, бы мав поступати в згоді з такыма русиньскыма інтересами.

То є вшытко шумне, лем вопросом зіставать, ці спомянутый цітат не є моментално уж лем єдно з нашых збожных желань, а не реаліта.

Нашы Русины там долов были за остатніх тридцять років ослабльованы войнов, розділіньом державы, выселенецьтвом за роботов, а самособов з тым вшыткым повязанов і асімілаційов. Но тов найвекшов проблемов є нова нова українізація, котрій ся як кебы ани не сперали.

Предці то, хто є моментално членом Націоналного совіту Русинів, не выберав нихто іншый, лем самы Русины у народностных выборах. Покля мають вшыткы Русины почутя, же суть лем Русинами, як то пише Руска матка, як є пак можливым, же выбрали совіт, котрый є векшыново обсадженый синьо-жовтыма сімпатізантами?

А не выберали їх першый раз. Тоты люди не суть новыма лицями. І якраз тоты люди уж многораз доказали, де їх тягне.

Приниманя фінанцій од україньской амбасады, позываня україньской амбасады на різны події, докінця на День Русинів Сербії, што уж цалком абсурдне, є предці не першый рік реалітов. Де суть тоты вшыткы Русины, котры бы такым репрезентантам свого совіту вказали, де ся выходить? Котры бы одкрыто протестовали, жебы не брати грошы од тых, котры нас самы не признавають у них дома? Котры бы ся підняли і одышли з Дня Русинів, кедь там проповідь тримать не русиньскый духовный, але україньскый амасадор?

Є добре, же Руска матка ся озвала на уж цалком абсурдны намагы, інтересы, за котрыма не мож глядати нич інше, лем зничіня русиньской комуніты, котра там пережыла довгы столітя. Лем єм дакус песімістічный в тім, ці чувство, котре мають люди з Руской маткы, є досправды чувством вшыткых Русинів там долов.

Склад Націоналного совіту Русинів, функціонарі в державных русиньскых інштітуціях, інтерес о записованя дітей до русиньскых клас вказує, нажаль, на дашто інше.

Вказує на якусь незаінтересованость днешніх войводиньскых Русинів, котрым в дакотрых справах уж як кебы было вшытко єдно. І то бы была велика шкода. Бо якраз тоты Русины были про нас тридцять років тому прикладом і надійов, же ся то дасть. Же можеме повноцінно і рівноправно існовати.

Не желам собі нич веце, лем жебы слова з писма Руской маткы были реалітов, котра ся потвердить конкретныма кроками меджі людми. Жебы тоты слова не были лем нашы збожны желаня, бо Русинів з „нижньой землі“ нам треба!

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА