Меляніі – то уж днес. Нич чудне, кєд за юлияньскым рахуваньом днес тілько што 31. грудня/децембра. Уж о пару хвиль привитаме Новый (тот «старый») 2021 Рік. Якій він буде?
Ано такій, же мусит быти ліпшый як попередній. Віриме в тото щыро. Знаме при тым, што вшыткы мы – Лемкы, Руснакы, розметаны од Одры по Донбас, жыючы в «Ю-Ес-Ей-у» і всядиль там, де нас доля загнала, мусиме ся в тым році списати, як на порядных люди пристало. Гей – списати. В Повселюдным Вседержавным Списі, якій – надійме ся – вкаже нашу силу, єдніст і будучніст. Шак: «Треба нам уж раз знати // Од Нового Года // І плян, реку, выконати – // Для свого народа».
Того желаме зо щырого серця. Але не забываме і на здравичко, бо без нього нич інче вперед не піде.
Най же наш Учытель, што неєдно прожыл, повінчує вшыткым нам. Долучыме ся і мы – редакция першых лемківскых медий – ЛЕМ.фм+.
10. січня/януара проходила дальша річниця смерти Івана Русенкы (1890 – 1960). Долов новорічный верш, якій Русенко записал такой під конец свого жытя, восени 1959 р. Первістный наголовок гевсого верша то «1960».
На тот Новый Рік
Вінчую, желаю
Вшыткым Лемкам повернути
До рідного Краю.
Треба нам уж раз знати
Од Нового Года
І плян, реку, выконати –
Для свого народа.
Збудувати сто два села
По двіста номерів
На лемківскій териториі –
Не лем на папері.
Сто тисяч дулярів
На пресс-фонд для «Руси»,
Як бы там не было,
Але быти мусит.
Ци од разу, ци на раты,
Ци молодый, або старый,
Каждый єден мусит дати
Не дуже, лем два дуляры.
Товды буде і ґазета
І календар одповідній,
Бо тепер він і на выгляд
І на зміст тіж дост бідный.
А за «Русь» най вшыткы платят
Тоты, што хцут єй чытати,
Жебы, реку, ник не ходил
До сусіда пожычати.
Най же пише нам «Карпатска
Русь» о Лемковині,
Як там жыют нашы братя –
В Польщы, в Украіні.
В Чехах, в Австриі, на Мадярох,
В Ю-Ес-Ей-у і Канаді,
Ци рушают ся наперед,
Ци ся плянчут взаді.
Львівскы Лемкы най не пишут
Ювілеі і реклямы
Тым особам, што забыли,
Же были Лемками.
А і нашым вершыкарям
Желаю успіху:
Пиште вершы нам на корыст,
Собі на потіху!
Часом ліпше не писати
Бодай якой шміры,
Кєд в тых вершах не мож найти
Ни сенсу ни міры.
А зас панкам-політикам
Тым, што з «Обороны»
Най не крявчат на нас Лемків,
Як тоты вороны.
А кєд мают добру волю
Тримати з Лемками,
Най вступуют до «Союза»
І ідут в крок з нами.
8. ХІ. 1959