Недавно сме святкували тот час, коли ден єст найдолшый, а ніч найкоротша в році. О являючых ся і товды білых ночах (тіж на Лемковині) уж сме інформували. Познаме, а радше представиме секреты наступной інтересуючой квестиі звязаной з літнім сонцестояньом. Бесіда буде о квіті папортины. Як він докладні выглядат? Ци найдеме го на Лемковині, а як так – то де? І што особливе він давнійше давал людям, же дівкы за ним глядали цілы ночы?
Ніч Купала, бо о ній бесідуєме, єст святом, котрого джерел можеме досмотрити ся в поганьскых віруванях. Ріжні ся святкує тот ден. Давнійше то была предовшыткым ніч з 21. на 22. червця/юнія (за юлияньскым календарьом), а пізнійше зачало ся тіж святкувати ніч з 23. на 24., бо сходила ся она з велийом праздника св. Йоана. Пак в польскій культурі приняла ся тіж і така назва – noc świętojańska. Єднак Ніч Купала є том першом, найбарже звязаном зо славяньскыма віруванями назвом. Вартат додати, же святкуваня найкоротшой ночы в році проходили од віків не лем в Славян, але тіж в Кельтів, ґерманьскых, угрофіньскых і балтийскых народів. Днес в дакотрых з них 23. і 24. червця/юнія то офіцияльне нацийональне свято, нп. во вшыткых балтийскых державах ци в Швециі.
Вернийме ся ліпше до самого свята. Знаме, же напевно Ніч Купала посвячена была силом воды і огня, якы мали очыщаючу міч. То тіж свято любови, плідности, сонця і місяця. Ведены в іх часі звыкы і обряды мали запевнити святкуючым здоровля і уроджай. Палено ватры, до котрых додавало ся тіж ріжне зіля з маґічном силом. Дівкы робили вінкы, котры пущали пак на ріку з запаленыма свічками. Як даякій вінок доплынул до каваліра, то певне было, же дана дівка піде за нього замуж. Той ночы вельо люди лучыло ся в пары. Як дахто не хотіл быти сватаный своіма родичами, то власні в Ніч Купала мал тоту можлівіст найти собі правдиву любов. Помочом в тым был квіт папортины, якого глядали молоды дівкы і хлопці.
Подля етноґрафів і ботаників, Зиґмунта Ґлоґера і Генрика Ловмяньского, не істнує ниякій квіт папортины під докладні таком назвом. Думают они, же давнійше славяньскым народам ішло о ужовника, листьом котрого смарували ся жены в Ніч Купала, жебы збільшыти свою атракцийніст і заохотити місцевых фраірів до літнього фліртуваня. Такы пробы пак могли ся скінчыти супружеством, о чым неєдна дівка в селі певно мрияла. Як знаме, же квіт папортины то так направду ужовник, то як давнійше люде без ниякого біолоґічного знаня знали, же то єст як раз тота рослина? Гев неє єднозначной одповіди, бо правдоподібні зберано тіж інчы подібны рослины званы «квітучыма папортинами». Зберано м.ін. ключ-траву ци осмунду королівску. Єдно, што лучыт вшыткы рослины збераны в Ніч Купала, то факт, же роснут они на мокрых теренах і все дівкы мусили рахувати ся з тым, же найти квіт папортины то не єст легка робота.
З квітом папортины звязана єст іщы єдна теория. Назвом папортинa окрисляло ся не лем єдну рослину, але перед віками был то тіж загальный термін, якій означал вельо типів рослин выступуючых на болотах, з котрых неєдна квітне в червци/юнію.
Як видно, Ніч Купала неєдно мала мено. Уж в тым році не найдеме ниякого квітя папортины, але може в наступным будеме ліпше прирыхтуваны. Очывидно на Лемковині тіж найдеме без проблемів ріжного типу квітя папортины. Страчыт лем, як підеме над ріку ци над озеро або малый став. До того іщы зробме вінок, пустме на воду і треба лем ждати щестя. Днес уж рідко ся святкує Ніч Купала так, як тото робили нашы прапрадіды, а може і шкода. Прецін мож повісти, же Ніч Купала є святом старым як сам світ.