В днешнім выданю представиме Вам другу часть розговору з ветераном труда Аннов Русняк, в рамках нашой серії інтервю з містныма жытелями Підкарпатя. Поговориме о тім, як ся жыло і ґаздовало простому сельскому челядникови у повойновых рокак на Підкарпатю за часів Совітьской Україны.
Ключовы темы інтервю:
- Способы заробітку простого населіня на Підкарпатю по Другій світовій войні
- Мадярьска етнічна ґрупа в селі Новоє Давидково на Підкарпатю по Другій світовій войні
- Правліня совітьской влады на Підкарпатю
Анна Юріївна Русняк (Гранчак по вітцьови) народила ся 18-го септембра 1939-го року у многодітній родині сельскых роботників у селі Новоє Давидково, близко Мукачова на Підкарпатю. Закінчіла семирічну школу (неповна середня школа в УССР, позн. ред.) в Новім Давидкові, далше закінчіла 8-му класу в сусіднім селі Великы Лучкы. Через матеріалный недостаток родічі не могли забезпечіти про свою дівку высшу освіту. Такой по середній школі была примушена іти робити до колгоспу. Цілый жывот робила на колгоспскім полю.
В 1958-ім році оддала ся за родака Гавриїла (Ґабора) Русняка. Выховали з мужом пять дітей, а шеста дітина у віці двох років умерла на непознату хвороту.
Добре тямить і Другу світову войну і часы, коли Підкапатя стало ся сучаснов Закарпатьсков областьов в складі тогочасной Совітьской Україны. Як каже сама респондентка, „жыло ся тяжко, а мы думали што, то так має быти“. Розговор ся записовав у родиннім домі респонденткы в Новім Давидкові.
ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫК