В днешнім выданю представиме Вам першу часть інтервю з Марійов Микуланинець, в рамках нашой серії інтервю з містныма жытелями Підкарпатя. Поговориме о жывоті простого народа почас войновых і повойновых років. Побісідуєме і о реліґії, наша респондентка є представительков протестаньтского неконфесійного здружіня єванґелицькых хрістіанів баптістів (ЄХБ).
Період рр. 1920-1938 є знамый як найдемократічнішый за цілу історію Підкарпатя, тото тыкать ся і реліґійного руху. За чеськый період екзістовали Єванґелицькы Церькви (ХВЄ), здружіня Адвентістів семого дня (АСД) і Баптістів (ЄХБ), Свідків Єговы (єговісты, салвішы). Віруючі тых віроісповідань не переслідовали ся владов. Станом на рік 1921 євангеликів было 10,4% населіня Підкарпатя.
Марія Юріївна Микуланинець (Левдерь по вітцьови) народила ся 20-го фебруара 1925-го року у родині єваґелицькых хрістіанів – баптістів, у селі Великы Лучкы близко Мукачова. Закінчіла 8 класів у народній школі села Великы Лучкы. Далше плановали продовжати навчаня у гражданьскій школі в роднім селі. Но маючі семеро дітей родічі не могли собі позволити, абы вшыткы ішли на штудії, зазо як найстарша сестра Марія Микуланинець зістала по основній школі дома помагати родині. Немаючі іщі 20 років повінчала ся з родаком, котрый за дакый час так само прияв баптізм. Выховали єдного сына. Цілый жывот робила в колгоспі. А дома з мужом вели ґаздівство. Іщі за часів СССР пішла на пензію як ветеран труда.
Як каже сама респондентка, „было всякоє, і пережыла-м многоє“. Зажыла і Підкарпатьску Русь в складі Чехословакії, і Карпатьску Україну Авґустіна Волошина, пережыла і мадярьску, і совітьску окупацію Підкарпатя. Непозераючі на свій солідный вік, а то 95 років, в памяти довгожытелькы іщі доднесь укрыли ся історії з часів Другой світовой войны.
ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА