«Голосы Русинів Підкарпатя» – середа, 18.10 год.

Тым выданьом одкрываме нову серію інтервю з містным простым народом Підкарпатя. Представиме вам першу часть інтервю з ветераном труда пані Оленов Севч.

Посмотриме ся на жывот Підкарпатьского реґіона в ХХ. столітю очіма простого сільського люду. Поговориме і выяснеме як ся жыло і ґаздовало нашым людям на Підкарпатю, коли в цілім світі бурили ся перевороты. Розговор ся записовав у родиннім домі муже небіжчіка респонденткы в Страбичові на Підкарпатю.

Народила ся Олена Севч 22-го фебруара 1932-го року у многодітній родині сільского ґазды у селі Новоє Давидково близко Мукачова на Підкарпаті. Закінчіла основну школу в Новім Давидкові, далше закінчіла три класы в селі Великы Лучкы.  Середню неповну освіту здобыла у Мукачові де закінчіла 7., 8. і 9. класу. Наслідно у 1949-ім році докінчіла середню школу у великолучаньскій школі.

По штудіях ішла через літо робити помічного секретаря при Великолучаньскій сільскій раді. А вже од септембра 1949-го року робила у селі Великы Лучкы, де дочасно на тот час жыла у свойой сестры, на пошті. В 1951-ім році оддала ся і пішла бывати ку мужови до села Страбичево.

Цілый жывот пані Олена Севч жыла плус-минус три кілометры на єднім місці, но стигла пожыти в пятьох державах: Підкарпатьска Русь в складі Чехословакії, Карпатьска Україна Авґустіна Волошина, Карпатьска ґубернія в складі Мадярьского ккральовства, новосотворена Закарпатьска область „зновусоєдинена“ із Совітьсков Українов в складі СССР, Закарпатьска область в складі Україны.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА