Кедь было добрі

Кедь Округлый стіл Русинів Словеньска выголошовав рік 2020 за Рік русиньского села, нихто не міг знати, же о пару місяців буде держава у надзвычайній сітуації, же буде вшытко позаперане, будуть заказаны будьякы културно-общественны події. Же просто будеме сидіти дома і нихто не знать як довго, коли ся сітуація зачне діставати до якогось нормалнішого стану.

Днесь можеме якбач пророковати, же мінімално далшы два-три місцяці будеме в домашніх карантенах, і так многы сельскы події ся не одбудуть, а думам же і такый фесітвал у Свіднику, напланованый на май, є днесь скоріше збожне желаня, котре якбач не буде реалітов. І кедь тоты події одбудуть ся, може аж в другій половині року.

Выголошіня Року русиньского села мало два цілі. По перше, пропаґовати нашы села на Словакії і дістати їх красы і богатство так до увагы Русинів, як і до увагы майорітного населіня. Події ку тому мали помочі, но теперь то може зістане лем на медіях і соціалных сітях. По друге, вєдно із пропаґаційов нашых сел звертати увагу і на їх проблемы. І тых не є мало.

І кедь днесь можеме сміло конштатовати, же Рік русиньского села не буде вызерати так, як сьме собі го представльовали в часі, коли ся рішыло о його выголошіню, другым дыхом можеме додати, же ціль чісло два, звертати увагу на проблемы нашых сел, є днесь омного актуалніше, як будьколи перед тым.

Округлый стіл вже нераз у своїх пресовых справах акцентовав проблемы фінанчного піддімензованя малых сел, ку котрым належыть векшына тых русиньскых. Звертав увагу на то, же різныма реформами, децентралізаціями селам прибывають компетенції, обовязкы, але при так смішных річных бюджетах є то скоріше про дакотры села ліквідачне, бо многы тоты компетенції і обовязкы не мають як наповньовати.

І то сьме іщі все о тім бісідовали в часі, коли властнo было добрі. Днесь, кедь є країна в крізовій сітуації, тоты нерішены проблемы іщі веце выступають на верьх.

Возьмийме собі теперішню сітуацію, коли мають старостове і в тых найменшых селах забезпечіти охранны средства, різны службы про жытелів, мають ся постарати о здравотницьку безпечность, але реално село ани за нормалных обставин не знать добрі фунґовати. Суть припады, же старостове не мають ани повный плат, бо село на то не мать, не суть робітници сільского уряду, бо село на то не мать, світить ся і прикладать до пецка. Роблять ся найосновнішы справы.

Як мають в тій сітуації забезпечовати то, што од вшыткых влада жадать? І тоты пожадавкы суть оправданы, бо розумієме, же сітуація є крізова.

Староста села Баєрівці Михал Секерак, в селі была русиньска школа, але так само єй мусили заперти, бо фінанції на то село уж не мало, є співосновательом Ініціатівы малых сел. Бубнує уж даякый тот рік, ініціатіва має різны пропозіції, як бы ся дали рішыти проблемы малых сел, як бы ся могли дофінанцовати, але реално дотеперь нихто людей з той ініціатівы не слухав.

Кого бы інтересовало 25 процент теріторії, 30 процент сел, понад 300 тісяч людей, гейже?

Реформы, котры бы были хосенны, котры бы селам помогли нелем пережывати, але жыти і розвивати ся, мала держава робити втогды, кедь было добрі. Кедь на то были грошы, кедь на то была економіка. На Словакії то вызерать так, же ся то буде мусити робити теперь, кедь не є добрі.

Рік русиньского села сьме собі істо каждый представльовали іншак. Але з проблемами, котры нас теперь стрітили, видиме, же найвеце, што теперь про русиньскы села можеме зробити, то помочі бубновати за тото, жебы ку радікалным реформам дішло. І жебы тото русиньске село знова могло дыхати, жыти, а з ним жыти і наш народ.

Покля над нашыма селами зохабиме зробити крестик і успокоїме ся з тым, же одтыль люди одыйдуть або помруть, пак зохабляме робити крестик самы над собов. Бо кедь вшытко, што має рукы і ногы одыйде до міст, пак буде асімілація вопросом барз куртого часу.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафії: Wikipedia.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА