Вмер Ян Юрчішін. Єден із послідніх участників боїв на Дуклі

В неділю 23-го фебруара 2020-го року у віці 96 років вмер войновый ветеран і прямый участник освободжуючіх боїв і боїв на Дуклі Ян Юрчішін з Ваґрінця Свідницького окресу. Похорон мав у середу 26-го фебруара. Інформовав о тім Пряшівскый клуб воєньской історії Дукля.

Ян Юрчішін не мав ани 19 років, кедь по выголошіню мобілізації наступив до армії і став членом 1-го чехословацького армадного корпусу. В минулім році о нім писала і словацька пресаґентура TASR. Герой з Ваґрінця про ню втогды заспоминав на тоты войновы дії.

„З Ваґрінця нас взяли до Ґрибова, де собі списали даны о нас і нашых родічах. Выфасовали сьме легку анґліцьку шпаціркову уніформу. Одтыль нас взяли до Брусніці, де нас розділили. Приділили ня ку протитанковым канонам. Петро Симчак із Ваґрінця быв подавач, я быв ладовач. На выходній Словакії вмерло много совітьскых, як і чехословацькых вояків і было треба доповнити чісла,“ повів про TASR Юрчішін.

По освободжіню Свідника, де мали в центрі закопаный канон, поступали напрямом на Бардейов, до Пряшова, Світу, Попраду аж до Околічного в окресі Ліптовскый Мікулаш.

„В загороді мы мали канон і Русы танк у дворі. Были сьме близко Німців. Протиатака была все коло четвертой рано. Так сьме Німців посунули аж до Ліптовского Мікулаша,“ споминав Юрчішін з тым, же коло Ліптовского Мікулаша то было найтяжше. „Вмерло там много вояків. На Гаї Ніцово над Ліптовскым Мікулашом є збудованый памятник. Є там похороненых 1386 вояків.“

„Мав єм страх, кедь сьме пришли до Околічного. Німці были на горі і было треба 300 метрів од них закопати канон. Повів єм командантови, же є проблема быти на варті і закопати канон, колеса, лафету. Будь буду на сторожи, або най мі дає чоловіка і я буду закопавати. Втогды єм ся бояв найвеце,“ конштатовав Юрчішін.

Конець Другой світовой войны їх застигнув в селі Грушов на Мораві. „Одтыль сьме смотрили на запалны выстрілы. Дістали сьме голошіня, же война скінчіла. Російскы вояци вывели коло 100 Німців зо закопів без зброї. По дефіле, котре сьме мали в Празі, нас послали напрямом на Жатець, пізніше до Братіславы і з Нітры мене і Петра Симчака пропустили домів.“

Яна Юрчішіна найвеце мерзило, же молоды люди в сучасности тому, што одбыло ся за войны, не вірять.

„Навщівив єм основны школы у Свіднику і в околіці і школярі тому не вірять. Девятокласници іщі гей, але тоты молодшы мі давали непристойны вопросы і єден із них мі повів, же бісідую приповідкы. Не суть веджены родічами. Думам, же компетентны бы мали причінити ся о тото, жебы до навчалных планів дістали інформації о бойовій діялности,“ повів минулый рік про аґентуру Юрчішін. Вічная память!

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА