Павел Стефановскій, выдатный лемківскій писменник і громадскій діяч, того рока выдал авторску збірку пісен. В книжочці, до котрой залучена єст платня з награнями співу самого автора, поміщены сут выклучно його авторскы тексты.
Част з публикуваных пісен была придумана і записана Павлом Стефановскым дост давно тому – на зламі 50. і 60. років ХХ ст. Нияк тото не поменшат ціности того выданя. Автор, за вшыткы рокы свого професийного жытя, намагат ся сохраняти лемківскій фольклор во вшыткых його обшырях. Як видно, тото што прадавне, што остало уж записане, але і сам поета фурт вносит до лемківской культуры атворскы тексты, котры діждали ся шыршой публикациі.
Авторскы слова і музика
Збірка находит в собі дедикацию од діты автора – Лідиі і Штефана Стефановскых з нагоды його 87 уродин. Вводне слово приправил Мирослав Боґонь. Він тіж зробил професийный запис нот і гармонізацию каждой пісні. Ціле выданя, окрем вступу, єст підготовлене по лемківскы. Автором окладинкы єст проф. Леон Тарасевич, творячый в Польщы маляр білоруского походжыня.
Павел Стефановскій до увагы слухачів представлят 16 авторскых творів. Серед них находят ся найперше авторскы пісні, але тіж і выдуманы мельодиі танців. При каждым творі єст ориґінальный авторскій запис слів і спомянута аранжация од Мирослава Боґоня, до музикы, котра придумана Павлом Стефановскым.
Хоц выданя пісен взріло світ в 2019 р., награня были зареґіструваны 25. вересня/септембра 2016 р. в хыжы автора в Білянці. Нотация пісен, котру зробил Боґонь, єст пробом утырваліня мелодикы пісен і рытмікы, котра часто выходит за рамкы реґулярности. В піснях ялвят ся змінне метрум і мелодиі о шырокій інтервалововій обшыри.
До каждой пісні залучене єст награня зо співом автора. Єдна з пісен під наголовом В далекій край єст заспівана з мелодичным підмазом. Як пише Мирослав Боґонь, пісня тота мат велику артистичну, сентиментальну, особисту вартіст для самого автора. Долов вказуєме єй фраґмент.
Лемківскы дзвоны
Павел Стефановскій за вшыткы рокы свого жытя являт ся не лем етноґрафом (по пасиі і професиі), але медже інчыма поетом. Творы найпевнійше перше были записаны як поезия, но аж пізнійше задумал він до них музику.
Автор то предстаник поколіня, котре єст особисто назначене травмом акциі Вісла. Стефановскій (1932 р. н.) был выселеный з Білянкы в ґорлицкым повіті. Тот факт, котрый не оминул такой никого з його ровесників, одбил ся сильно на його пізнійшым діяню і пропаґуваню лемківскых раций. Стефановскій не зохабил перекладати своіх передумань і стремлінь на папір. Серед опубликуваных пісен сут такы, котры тисно і щыро односят ся до болю выгнанця, Лемка, котрому забрано не лем профанум, але ци не важнійше – сакрум.
[…] До бою за правду,
за кривды народа,
Брате брату дай руку,
– Най жыє свобода. […]
[Лемковино, Мати, 1959 р.]
Як чытаме в вводным слові, вельо з записаных пісен складат ся на незреалізувану авторску мрию про сотворіня оперы Лемківскы дзвоны. Частями оперы сут хоцбы пісні Сіло уж сонце, З высокой горы. Пісні, котры маме нагоду тримати в руках сут датуваны на період, коли Стефановскому повело ся вернути на Лемковину.
Мож прібувати поділити творы на два роды. Єден рід то патріотичны, тужливы записы, а другій то хоцбы сентиментальны пісні про любов. Видно поділ на смуток, задуму та на радіст і гумор, котры каждый з нас стрічат в своім штоденным жытю. В змісті сут і пісні про сельскы обычаі – так як бы автор хотіл записати, тото што спамятал з довыселенчой Лемковины.
[…] Так лосяне гандювали,
маз и дехет продавали
За веце мази,
веце пізнязи. […]
Вйо, конику, вйо! Вісьта, гейта, вйо.
[Вйо, конику, вйо, 1958 р.]
Серед опублукуваных творів стрічаме і такы, котры гейбы сут нам знами. Приміром єст пісня Дритар, котру выконувал ансамбль Лемковина з Білянкы. Під авторскым записом находит ся дата 1959 р. Але мельодия, котру знаме з концертів Лемковины, была дакус інча, зрыхтувана Ярословом Трохановскым. Выконаня од Павла Стефановского єст інче – авторскє, здігно з його перцепцийом.
Етноґраф, писменник, поета, журналиста – соспільний діяч
Павел Стефановскій народил ся 3. марця 1932 рока в Білянці. По выгнаню, на заході оставал до 1959 рока. Скінчыл філозофічно-історичный факультет на Вроцлавскым Університеті, пак вернул на Лемковину. Основал приватний музей, в котрым зобрал соткы давных ремісничых артефактів та нарядя і лемківского облечыня. Через долгы рокы занимал ся тіж документуваньом лемківской культуры, зберал стары пісні і танці. Был спілініциятором основаня вельох ансамблів. Занимал ся тіж фотоґрафійом, ачий фільмом – є автором документальных фільмів, м.ін. з похорону Никыфора.
Bыл ініциятором основаня Русиньского Демократычного Кругу Лемків Господар, якій покликано до жытя в січни/януари 1989 рока. Цілю того гормадского руху было бороніня громадяньскых прав выселеных Лемків і засуджыня акциі Вісла.
Павел Штефановскій є автором м.ін. обшырной драмы Любов неволю ламе. Печатана была она в 1960 році в выдавництві Лемко-Союза в Америці і через долгы рокы выміняна была як єдина драма сучасной лемківской літературы. Його вершы, писаны по лемківскы, украіньскы і по польскы, выдаваны были в Польщы і поза єй границями. Більше про автора чытайте в ювілейній статі, публикуваній на нашым портали.