Лемківскій Ґанок #11 – бесіда з Данусьом і Кубом Ґузіками
Просиме чытати дальше інтервю з сериі «Лемківскій Ґанок». Тым разом сме бесідували з Данусьом і Кубом Ґузіками, локальныма патріотами і авторами блоґа Лемковина, на Низкым Бескіді.
Куба: Гей, гей! Моє мено Куба. Ховал єм ся на Погірю – по части в Сітници, Жепєннику Сухым і в Рожновицях (при нагоді рекомендую місцевый прекрасный бароковый костел). Пару уж років жыю в Ряшові. Гев єм студиювал археолоґію, але так ся поробило, же не працую во вывченій професиі. Мам тиху надію даколи вернути в родинны страны.
Інтересую ся історийом, а найбарже темом ІІ світовой войны, Низкого Бескіду та… кльоцками Кобі. Люблю чытати книжочкы зо старой сериі «Жолтого Тиґриса» і, очывидно, ходити шляками і бездорожами Низкого Бескіду. І дорогами тіж. Часом є і так, же вштурю до шуфляды даякій короткій верш.
Дануся: Гей, єм Дануся. Походжу з Ропицi Польской, што ся находит близко Ґорлиц, але не той, через котру іхат ся на Шымбарк. Моя родинна хыжа находит ся в присілку Маґдалена. Тепер в сусідстві находит ся Скансен Нафтового Промыслу. Велика шкода, же тілько лем ся лишыло по нафтовым промыслі в тій околици. Памятам, як разом з приятельками сме ся бавили при копальняных обєктах. Од часів студий частійше бывам в Ряшові. Тепер роблю в предшколю як поміч учытеля, а скінчыла-м Туристику і Рекреацию. Вчу ся, жебы мати педаґоґічну освіту і мочы пoлноправні робити з дітми. Окрем Низкого Бескіду в моім жытю од недавна значучы сут зіля і квітя та вшытко тото, што з нима звязане. І то як раз я пpотягом нашых екскурсий бачні позерам на природу. Люблю варити, то мя одстресовує. Мриє ся мі подорож до Індиі і тото, жебы видіти Тадж Махаль.
Якуб: Што перше приходит Вам до головы, коли подумате «Низкій Бескід»? З чым Вам ся асоциює тота назва?
Дануся: Вортне, напевно. Перше такє тепле майове, пак такє зимове. З тым місцьом обоє маме вельо споминів та і вельо сме там пережыли. Загальні ландшафты, головні лук – не знам чом. Ох, і Незнайова, така горяч вересньова. Як были сме першый раз на нашій пішій прогульці, то там мала-м як раз кризу четвертого дня, але і так споминам тото місце мило.
Куба: Гм, я мам аж на раз 3 думкы. Перша то спокій – гев мож абсолютно одпочати од голосного, скорого міста. Друга то істория – єм єй любительом, і вандруючы ци іхаючы через Лемковину, все єй глядам, і о ній памятам. Три то спомины – мам з том краіном направду вельо споминів – стрітило мя гев вельо доброго, а і тoто, што на перше пізріня было зле, вышло конец-кінцьом на добре. Сама назва «Низкій Бескід» асоциює ся мі хыбаль найбарже з пошаном. Тоты горы єй вымагают і на ню заслугуют. Хоц сама назва напевно на помагат, жебы пошану отримати.
Якуб: Ведете блоґа Лемковина, на Низкым Бескіді, котрый уж єст розпознавальным місцьом в сіти, як ходит о тот реґіон. Яка была головна причына основаня блоґа і одкаль думка на таку назву?
Дануся: Хтіли сме поділити ся тым, што самы сме виділи. Початкы нашой діяльности были тяжкы, видно то по знимках. Але стараме ся іх поправляти, в міру можливости очывидно. Мали сме тіж свідоміст того, же, так бы речы, дотыкаме світа, котрый загыбат на нашых очах. Хоц бы стежка през Свіржову Руску, ци церквиско в Радоцині. Цілком інакше выглядали, як виділи сме іх першый раз, а інакше тепер. І тішу ся, же мала-м тото щестя видіти тоты місця без інґеренциі чловека. А назва взяла ся з того, же наша улюблена приятелька (Марися – Лемкыня), завдякы котрій вшытко ся зачало, так як раз называла місце, одкаль походит – Лемковина.
Куба: Уфф, то было уж рокы тому (7 років тому!), але памятам, же заініциювал єм створіня блоґа з простой причыны – полюбил єм тото місце. Так направду познал єм тоты горы на студиях – а вшытко тото завдякы спомненій уж приятельці зо школы, Лемкыни. Давнійше не барз асоциювал єм факт істнуваня якісых там гір, о Лемках уж не споминаючы. І блоґ возник, жебы мож было показати тоту красу другым. А найбарже тым особам, котры з якісой причыны (прим. злого стану здравля) не можут уж гев приіхати, а тіж людам, што ся боят гір.
https://www.instagram.com/p/B3hl6QrF2Tv/
Якуб: На своім блоґу описуєте праві каждый аспект звязаный з Лемковином – єй історию звязану з І світовом войном, церковну архітектуру та природничы інформациі. О чым Вам ся найліпше пише? Якы темы сут Вам найблизшы? Чом?
Дануся: Природа. Абсолютно найлегше пише ся мі о природничых аспектах, горах. Як уж споминала-м, то хыбаль я барже під влияньом той бескідской природы. Споминам ранок в Крампній, коли сме рушали в дальшу подорож. Залив был во гмлі, а кус далі дикы шафраны. Выглядали як шафраны, але нима не были. І девятсил безстеблый припоминал на перше пізріня айстра, што го вышмарили з цмонтеря. Завдякы природі легше мі зрозуміти світ. Часом бесідую: «о, смотр, ту є барвінок, то певно іщы дальше был цмонтір» або «о, смотр, стара яблін, певно недалеко была хыжа…». О культурі пишеме разом.
Куба: Я найбарже люблю описивати місцевости – тоты істнуючы, як і тоты, котры сут на мапі лем як назва. Можу в тот спосіб поспоминати екскурсию і єдночасно зміцнити мозок. Тым барже же старам ся писати своім стильом. Так собі думам, же не іде гев о тото, жебы описати красный видок, красне квітя ци велич карпатскых лісів. Вcе ся старам деликатні зазначыти, в якій спосіб явил ся тот красный ландшафт, тоты монументальны самітны кресты і темны бучыны. Для мя аспект повоєнних подій єст барз важный, має великє влияня на каждый наш выізд – і што за тым іде, на каждый новый текст на блоґу. А найтяжше єст мі писати на темы стрікте природничы – для мя то є правдива мука!
Якуб: Ци повело ся уж Вам видіти вшыткы лемківскы села – тоты порожні, як і тоты, в якых до днес прожывают люде? Што іщы мате на списку?
Дануся: Ох, маме іщы пару місц, але уж менше як більше. Напевно лишыли ся місця, де находили ся енклявы Лемків посеред польского населіня, м.ін. Шляхтівска Русь, але ю плануєме видіти уж неодолга. Но і очывидно Бєщады.
Куба: Ні, ні, вшыткых то ні – але виділи сме іх барз вельо. Іщы парунадцет такых, конкретні в західній части Низкого Бескіду, остало. Но і праві ціла західня част Лемковины, тота в Сандецкым Бескіді. В вельох місцях были сме давно і конечні мусиме іх видіти іщы раз, бо напевно штоси ся змінило. Іщы вельо до познаня перед нами. Маме таку таблицю, што вісит на стіні, на котрій находят ся карточкы з назвом села, якє першый раз видиме на Лемковині. Тісно ся уж робит на тій таблици, але іщы дашто мусиме на ню дати.
https://www.instagram.com/p/B3XhKlQIN5D/
Якуб: Побесідуйме хвилю о самым Низкым Бескіді і реґіоні Лемковины. Мож видіти загальне більше заінтересуваня том частю державы і збільшыня туристичного руху. Певно полны люди Бєщады в сезоні одходят помалы до лямуса, а туристы на Підгалю і в Татрах одстрашают штораз барже любителів гір. Низкій Бескід далі явит ся як тото тихє місце, спокійне, де мож почути контакт з природом та з інчом культуром, лемківском, очывидно. Яка єст Ваша думка на тему туристичного розвитку реґіону і того, же Низкій Бескід робит ся популярный? Ци маме ся сподівати, же о пару років не будеме вандрувати самітні по шляках, а треба буде «одганяти ся» од толпы приіздных? Якє то може мати влияня на локальну економіку, ціны ітд.?
Дануся: Здає ся мі, же туристичный рух кус ся збільшыл. Смотрячы на початкы нашых вандрівок і тото, што тепер, то Низкій Бексід напевно стал ся популярнійшый. Видно дачы ци люксусовы нічлігы в опущеных селах. Але мам надію, же николи не буде гев так вельох туристів, як прим. на Крупівках. Локальны представникы власти старают ся притягнути даяк тых туристів і піднимают розмаіты ініциятивы. Зроблено м.ін. пару лавок і туристичне задашыня в Свіржовій Рускій. Не думам, же єст то зле, бо не єст. Хоц в опініі біциґлисты, окрем лавок, тот шляк спричынят вельо трудности. Єст єднак якісый жаль, же решта, котра там заблукат, не позна стежкы, яка была перед будовом лавок. Ци може тото мати влияня на економіку? Напевно. Принаймі винно. В плянах розвитку на будуче, важну позицию має розвиток туристикы. Ґміна Ґорлиці має прекрасны терены, так гріхом было бы іх не выкорыстати.
Куба: Покля што іщы неє туристичной моды і свого рода змагань «хто першый в Низкым Бескіді». Але помалы прибыват люди. Штораз більше дач, шторaз більше хыж, в котрых жыют люде з інчых стран Польщы. Але найбарже старат мя брак пляну на тото, што повинно ся находити в даным просторі. На нашых очах запыхат ся новом забудовом терены Радоцины ци Липівця, будує комунікацийну інфраструктуру, ци ставят масово трансмісийны столпы. Не іде о тото, же єм тому цілком противный. Знам, же того не уникнеме, але вартат то робити з головом. Мешкальну архітектуру мож достосувати подобом до ландшафту, ввести одповідні принципы руху, хоронити гірскы схылы пред безсенсовным знищыньом. І як раз глядати компромісу на леніі природа-чловек. Прим. дорога Ожынна-Крампна, котра так бурит людску кров. Нe єм знавцьом темы, але певно мож даяк погодити будову той дорогы з інституцийом парку, хоц певно вымагат то схоснуваня одповідніх середків. Більше шкоды з часом буде робила хаотична забудова «дачовиск» подля принципу хто першый, тот ліпшый. Але хыбаль не горозит нам гев, покля што, інвазия туристів – бракує інфраструктуры, а більшіст зо спомненых потрібує выгідных готелів, доріг, доброй стравы і Інтернету. Можеме быти хыбаль як на тепер спокійны.
https://www.instagram.com/p/B2_O92OFL78/
Якуб: Будучы дальше в темі туристикы. Виділи сте недавно видокову вежу в Солотвинах, тепер части Крениці, а давно лемківскым селі. Рекомендуєте тотo місце? Кoнструкция той вежы єст імпонуюча і видна з вельох кілометрів. Ци не здає ся Вам, же інґеренция в дику природу была гев кус за велика? В кінци вежа не находит ся в центрі місцевости, в долині, лем на єдным з головных верхів Сандецкого Бескіду на высоті близко 900 м н.р.м.
Дануся: Рыхтуючы ся в тоту подорож, наставила-м ся, же буду долго і вельо ходила в коронах дерев. І ходила-м, так, лем не тілько, што єм думала скорше. Просто тота стежка єст коротша як сам выхід на вежу. Ци вартат? Думам, же так. Як для мене, будучы в Креници і околицях, не могла-м собі одпустити, жебы почути на своій скорі, як то єст быти на рівни корон дерев. Єст то напевно файна думка і ідея для туристів з каждой віковой ґрупы, хоц наймолодшы і не лем можут мати страха, як боят ся высоты. Вид вежы з близка і кількіст дерева, та того, як грубы белі были схоснуваны, не вводят в позитивный настрій. Ясно, роблячы тото з дерева, хотіли быти як найближе природы, але ци тади дорога…?
Куба: Так як єм споминал в статі, не єст то для мене місце незаступлене. Знам бо горы з автопсиі і знам, же на вельо приємнійше єст іх обзерати на жыво. І так як писал єм, вхід на верх, аж і тот лісистый, єст все нагородом за пот і слезы. Окрем шумной назвы вандрівкы «в коронах дерев», єст там єй як на лікарство. А сама конструкция тіж не згрыват ся з красным краєвидом пасма Яворины. Но і болит барз тота велика кількіст дерева, яку схоснувано до будовы той конструкциі. Але єст то альтернатива для родин з дітми, старшых осіб ци тіж любителів гір, котрым прим. здоровля не дозвалят уж входити на верхы. Мам велику надію, же нихто не поставит такого «чудеса» в Низкым Бескіді. Загальні – за вельо формы, за мало змісту.
Якуб: На конец вернеме іщы раз до Низкого Бескіду. Яку трасу екскурсиі запропонували бы сте для когоси приіздного, хто має лем вікенд і бы хотіл хоц през момент почути тоту маґію Лемковины, Бескідів і познати локальну культуру і історию?
Дануся: Як іде о історию, то напевно рекомендувала бы-м два цмонтері з часів І світовой войны на Маластівскій Маґурі і на Ротунді. Оба деревяны і барз мальовничы. Вартат заіхати тіж до Реґєтова, де єст стаднина кони, а ближе державной границі терены опущеного села. Як дахто мал бы охоту пообзерати схід сонця, то рекомендую гору Чорна над Ясюнком. Окрем того траса Радоцина-Незнайова-Воловец єст для мене культова і маґічна.
Куба: Рекомендувал бы-м познати околиці села Бортне. Пасмо Вонтковской Маґуры, обшыр Свіржовой Руской з найвысшыма придорожныма крестами на Лемковині, Святкова Велика і Мала з прекрасныма церквами, Резерват Корнуты, Бодакы з вельома хыжами і красным воєнным цмонтерьом, Баниця бл. Ґладышова з руінами часовні і пахнучыма луками, Крива і Ясюнка з чысленныма придорожныма крестами і капличками. Но і очывидно чудовы видокы з долин на горы. През вікенд мож гев повандрувати і навчыти ся вельо о тым реґіоні. В самым Бортным стоят дві церкви, в єдній з них єст музей. Гріх того не видіти!
Якуб: Мате даякє своє улюблене місце на Лемковині, до котрого любите вертати? Поділите ся ним з чытачами? Што в ним єст такє, же Вас захоплює?
Дануся: Мам два улюблены. Перше то Ясeль – предовшыткым тота долина зо ставами і лeлиями, што на них квитнут. Подумай си, озерка в Низкым Бескіді то рідко сут, а што аж і як квитнут! Окрем того там ся іде і іде, і кінця не видно, але того кінця не хоче ся видіти. Єст там просто так добрі. Другє то Явірник. Першый раз были сме там перед ярю, коли пчолы были кус «пияны». Ниґда скорше, ани ниґда пізнійше не виділа-м так добрі захованых руін хыж. На тамтышнім цмонтери было вампіричне хованя. Значыт забезпечано додатково вмерлых, жебы не страшыли жывых. Колок в голову, каміня в устах або мак. Наш Бескід єст направду еґзотичный.
Куба: Мам тіж два улюблены місця. Першым сут Яслиска – гев зачала ся моя пригода з Низкым Бескідом. І гев охочо вертам. Люблю вандрувати одталь до Липівця і Черемхы, іти на Камін ци тіж заходити до Дальовой. А «Вино з ягодами» все обзерам з запертым дыхом. Другым такым місцьом єст Радоцина. Перша наша долша подорож з наплечником вела як раз медже інчыма през Радоцину. Памятам до днес тот момент, коли сме дотерли вересньовым пополудньом до церквиска. І до днес памятам, як стримал єм дых, дотыкаючы розметаных фраґментів підлогы. Николи не забуду той церковной підлогы з поламаных кафлів і сухого лістя, пняків старых уж дерев, котры сут як стіны, і вкінци даху зо сплянтаных голузи дерев. До тых місц все буду вертал з усміхом на лици.
Якуб: Дякую сердечні за бесіду! Желам самых успіхів в писаню дальшых текстів на блоґа та вельох екскурсий в Низкій Бескід і на Лемковину!
Дануся: Дякую барз, за запрошыня і охоту выслухати. До стрічы на шляку!
Куба: Дякую за можливіст выґадати ся о «нашых» темах. Не часто так єст поза блоґом, же маме ґу тому нагоду. Аве!
Ґорлиці 106,6 MHz
