Кола і фронт літераторів

За думками Петра Мідянкы представителі молодшой ґенерації літераторів Закарпатя Олександр Гаврош і Андрій Любка радше „не пють колу з русиньсков шпеціалітов“. Но якраз опак є правдов. А теперь ся ку ним придав і Мідянка.

Остатня статя україньского поета Петра Мідянкы на порталі Varosh не може зістати без коментаря. Головно зато, бо Мідянка мав контакты з русиньскыма діятелями. В статі Як Петро Мідянка ледь не став русином. Розповідь від першої особи собі споминать на свої стрічі з людми як Павел Роберт Маґочій, Іштван Удварій ці Валерій Падяк, жебы такой потім зрік ся вшыткого, што з Русинами даяк повязане.

Ніт, Мідянка не робить сміхы зо спомянутых людей, не кріміналізує їх, в тім є іншый од такых як Гаврош, но предці лем є в тій статі штось барз інтересне.

Мідянка в ній пише так, як кебы выповньовав документы про вступ до Комуністічной партії і підкресльовав в них, же у вопросі реліґії має ясно. Точно так у своїй статі акцентує, же ниґда не пристав на карпаторуську лінію і писав антірусиньскы статі до ґазеты Карпатська Україна.

Вопросом є, нашто поетови як Петро Мідянка є, жебы собі як Пілат змывав рукы і публічно одхрестив ся од будьчого, што бы могло якось быти повязане з русинством.

Мідянка у своїй статі пише, же молодша ґенерація закарпатьскых писателів – Гаврош і Любка, „не пють колу з русиньсков шпеціалітов“, лемже тото не є правда. Суть то якраз такы люди як Гаврош і Любка, котры пють колу лем з русиньскым присмаком. То якраз тоты закарпатьскы літераторы мають потребу выражати ся при будьякій принагоді ку русиньскому руху, ку Русинам, і, самособов, все неґатівно. Кебы не было Русинів, якбач бы періодіціта їх мудростей публікованых в статях была о половину менша.

Кебы тоты люди робили так, як пише Мідянка, же бы не пили колу з русиньсков шпеціалітов, втогды бы просто были Українцями і о Русинів бы ся не інтересовали. Лемже они мають Русинів в мерьку і схоснують кажду принагоду, жебы выляти дакус гноя на Русинів. Значіть, яку колу пють?

Не знам, што привело Мідянку до написаня такой статі, но можу лем смутно конштатовати факты. Писателі Гаврош і Любка, будьяка бы їх література добра і славна не была, суть реґулерьныма антірусиньскыма пропаґандістами. Они нелемже пють колу з русиньскым присмаком, они з той колы жыють. Русинів хоснують на свої пропаґандістічны брехні, а што є іщі гірше, знеужывають тым авторіту свого літературного реноме. Просто сотворили фронт літераторів, котрый не робить нич інше, лем воює проти Русинів.

Не знам, ці ся зохабив Мідянка ку такій статі выпровоковати, або то была його особна потреба пояснити публічно, же Русином не є, но реаліта є така, же Русины не потребують, жебы ся ку ним голосив Мідянка, пережыють і без того. Не потребують од никого, хто не є Русином, жебы голосив ся ку Русинам. Русинів інтересують тоты, котры суть Русинами і старчіть, жебы їм тоты, котры Русинами не суть, дали покій і свободу розвивати ся. Так, як то Русины дожычать каждому іншому народу.

Мідянка, нажаль, тов статьов, ці хотів або ніт, залучів ся до того нещастного фронту літераторів, котрый ведуть Гаврош і Любка вже довгый час.

Статю кінчіть тым, же треба много толеровати, і же мудрость приходить роками. Рекомендую, жебы тото акцентовав тым, котры ведуть фронт проти Русинів. І хочу вірити, же роками Мідянкови мудрость цалком не пропала.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафії Wikipedia.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА