88. річниця народин Теодора Кузяка (25.12.1926 – 26.09.2010)

Теодор Кузяк (25.12.1926 Бортне – 26.09.2010 Ґорлиці) скінчыл основну школу в Бортным і, рішыньом няня, мал вчыти ся в ґімназиі в Ґорлицях, а при нагоді быти ґорлицкым бурсаком. Тым плянам перешкодила война, а Т. Кузяк трафил до рільничой школы в Маластові. Перед самым єй закінчыньом вывезли го на примусовы роботы до Австриі, а потім на Мадяры, одкале втюк разом з товаришами, коли в місце гітлерівского окупанта приходил совєтскій. Был покликаний до Червеной Арміі і разом з ньом воювал о освободжыня мадярскых і австрийскых територий. По войні вернул до Бортного, але, як більшіст Лемків, в 1947 р. остал выселений в рамках Акциі “Вісла” – разом з вельома Бортнянами трафил до Лісця к. Ліґниці.

На выгнаню не забывал о потребі плеканя лемківской культуры. Іщы в 50. роках ХХ ст. разом з єдносельчанами орґанізує аматорску театральну ґрупу, котра выставила пєсу Ваня Гунянкы Шолстыс і славний Русенковий Вертеп в Карпатах (грал в ній Амроза). В тым періоді зачынат писати, а його творы являют ся в Карпатскій Руси, а пак на Лемківскій Сторінці, публикуючы під своім назвиском і псевдонімами: Нестор Чепіга, Юрко Бортняньскій, Гриц Быбель. Кінцьом 50. років ХХ ст. оселил ся в Ряшові, а будучы на пенсиі, вернул до рідного Бортного, оддаючы ся писаню і малюваню (своій другій артистычній любови).

(знимкы з архіву Петра Кузяка)