80. років Укача Возняка

23. листопада/новембра 2017 р. минуло точно 80. років од народжыня Укача Возняка, учытеля лемківского языка на чужыні, культурного діяча та члена Стоваришыня Лемків. Ювілей 80-літя народжыня был уж по части одпразднуваний ювілятом в неділю, 19. листопада/новембра.

Укач Возняк народил ся 23. листопада/новембра 1937 рока в Білцаревій. До 1947 рока вєдно з родином прожывал в рідным селі, де зачал ходити уж до сельской основной школы. Пару місяців перед выгнаньом вмерат му мама, прото остає лем з няньом, бабом та братями і сестрами.

Родина Возняків трафлят, так як і дальшых пару білцарівскых родин, в околиці Польковиц, што ся находят на західніх землях Польщы. Початково оселены были в товдышнім Шронові (днес Собін), в 1948 році перенесли ся жыти до Чмеля та заняли розшабруваны понімецкы забудуваня. Тоты часы «новой» молодости Укача Возняка на земли выгнаня будут повертати в його споминах, печатаных в ґазеті і выдавництвах Стоваришыня Лемків.

Учытель не лем рідного языка

Професийні Укач Возняк занимал ся учытелюваньом – вчыл математикы, фізикы ай хіміі. В 90. роках занял ся орґанізуваньом першых пунтків вчыня лемківского языка на чужыні. В 1991 році зачал вести першы лекциі рідного слова в товдышній сідибі Стоваришыня Лемків – русиньскій орґанізациі, яка основана была ярю 1989 рока. Локальовы обставины в будинку при ул. Росвельта в Ліґници были планны, але як спомнул ювілят в інтервю для нашой редакциі, не вадило тото одраджуючым ся Лемкам, жебы в великым чыслі і заанґажуваню посылати своі отрочата на лекциі рідного языка. По придбаню Стоваришыньом Лемків нового сідлиска при ул. Коссак в Ліґници, вєдно зо свойом школом лемківского языка переносит ся в новы порогы.

Непрестанно од тамтой поры веде лекциі лемківского языка з дітми і молодежом з Ліґниці і околиц. Окрем вчыня языка, зо своіма учениками рыхтує вшелеякого рода представліня. Пару років тому покликал співаючо-музычну ґрупу учеників лемківского языка «Компанія», яка выступувала м.ін. вчас Лемківскых Ватр в Михалові ци на інчых подіях СЛ. Ґрупа так само рыхтувала театральны представліня, но головно в різдвяным часі, выставляючы прим. пєсу «Амаль», яка выставляна была м.ін. в Ліґници та Чмелю. Вєдно з учениками і іх родичами орґанізувал прогулькы та екскурсиі на Лемковину, заєдно вказуючы молодым ґенерациям красу рідной землі.

Од років рыхтує своіх учеників до конкурсів з рецитациі лемківской поезиі, якы шторік проходят в просторах Єпархіяльного Осередка Православной Культуры Елпіс в Ґорлицях. Ученикы зо заходу все занимали высокы місця в конкурсі і выріжніня.

Спід його крыл вышло до той поры двоє матуристів з лемківского языка. В 2013 році першым в істориі матуристом з лемківского языка был внук Данько Возняк. Рік пізнійше матуру з рідного языка писал другій ученик з Ліґници, Севериян Косовскый.

Член та актор СЛ

По основаню першой по выселінях русиньской орґанізациі в Польщы, яком было СЛ, Укач Возняк активно влучат ся в діяня орґанізациі. Взял участ в заложытельскым зобраню орґанізациі. Пізнійше свою роботу зосереджат в дальшых каденциях в працы при Головным Заряді СЛ. Полнил м.ін. функцию секретаря СЛ. Будучы членом Кружка СЛ в Ліґници, через пару років был його ведучым. Свого часу занял ся дистрибуцийом «Бесіды», розсылаючы єй до постійных пренумераторів. Коли фізичны силы на тото дозваляли, все помагал при орґанізуваню Лемківскых Ватр на Чужыні.

При основаню орґанізациі покликаний был і театр СЛ, якій в своій істориі выставыл дві значучы пєсы, т.є. «Одтяты Коріня» в реж. Андрия Копчы, та «Вертеп в Карпатах», написаний Іваном Русенком. Возняк од зачатку спомагал театр свойом акторском гром, та при нагоді рольом гудака лемківской капелі, граючы на гушлях.

В єдным з періодів функцийонуваня Ансамблю «Лемковина» з Білянкы, коли основана остала тзв. західня ґрупа колективу, Укач Возняк помагал в ріжных жытьовых ситуациях дириґентови ансамблю, Ярославови Трохановскому, головно в мериторично-орґанізацийній працы ґрупы.

Писатель, творця 

Од років дописує до часопису СЛ «Бесіда». Своі репортерскы тексты підписує своім реальным назвиском. З другого боку пишучы своі спомины ци оповіданя – авторскы творы підспусує псевдонімом Лука Сук. Записал тіж деякы стишкы, котры дотепер не взріли іщы денного світла. В Лемківскым Річнику за 2007 рік публикуваны были його спомины з выгнаня в 1947 році. В парох слідуючых чыслах «Бесіды» печатал своі спомины про жытя на чужыні, пн. «Чмель. Ту останеме на долгы рокы».

Хориста православной парохіі в Ліґници

Укач Возняк співат в церковным хорі ліґницкой православной парохіі Воскресіня Христового. З тым фактом повязане є одпразднуваня ювілею 80-літя народжыня. В неділю, 19. листопада/новембра 2017 р., члены церковного хору довєдна з настоятельом парохіі о. Любомиром Воргачом зорґанізували ювілятови почастунок в просторах парохіяльного дому. Наперед недільной літургіі, в тот ден был справуваний молебен в звязку з ювілейом народжыня.

На приходстві найперше жычыня склал о. Любомир Воргач вєдно з імостю. Священник прочытал пару написаных собом слів для ювілята.

Затримати час нихто не може,

Потік тече, квитне сад,

На сонечным Вашым порозі,

Завитало полных вісемдесят.

Вошли сте на вершок горы,

Ідучы в далекій світ, 

През спекоту, бурі, вітры

Через вісемдесят літ.

З той вершыны жытя, 

Шырит ся краєвид. 

Горы, лісы, хыжа рідна, 

Дорогій серцю Бескід. 

Вшытко ся враз припоминат, 

Як історичны знимкы цінны, 

Рідна хыжа, Лемковина, 

Урочыстости і свята родинны. 

Перед Вами долгій пут, 

А і сила в серци є, 

Новы мриі в ним заквитнут 

З віром новий ден зачне. 

Най буде щестя і добро

З Вами на каждий час, 

Сонечне і людскє тепло

Най огріват Вас. 

Най Вам сонечко світит і серце співат, 

Най смуток дорогу до серця не познат, 

Най щестя буде в Вашій хыжы,

І радіст на штоден Вам товаришыт. 

На многая літа здоровля міцного, 

Жычат Вам парафіяне приходу ліґницкого. 

Дальше особисти жычыня склали тіж Ваньо та Яніна Дзядикы. Ваньо Дзядик прочытал задуманы ним короткы желаня для Укача Возняка.

           Дорогій Ювілярю! 

фот. лем.фм