75 років од народжіня Василя Турока-Гетеша

Лем малохто ся такым вызначным способом записав до історії русиньского возроджіня по 1989 році, якым записав ся Василь Турок-Гетеш. 8. януара минало 75 років од його народжіня.

Народив ся Василь Турок-Гетеш 8. януара 1940 р. в селі Габура коло Міджілаборець. Быв учітельом, драматурґом в театрі і културным діятельом Русинів на Пряшівскій Руси. Турок закінчів середню школу в Братіславі і продовжовав там в навчаню на Універзіті Коменьского, котру закінчів у 1963 році. Веце як дві десятьлітя учів словацькый і російскый языкы, філозофію і естетіку на Україньскій ґімназії в Пряшові. Пізніше учів і на Православній богословскій факулті в Пряшові. Од 1985 року зачав робити драматурґа у втогдышнім Україньскім народнім театрі в Пряшові, в котрім ку кінцю 80-тых років зачав давати до репертоару пєсы в русиньскім языку.

По револуції у 1989 році ся став єдным із тых, котры зачали вести русиньске народне возроджіня. Быв першым председом першой пореволучной русиньской орґанізації на Словакії – Русиньска оброда на Словеньску. В тій функції быв в роках 1990 – 1994 і потім в роках 1996 – 1999. Він приспів ку тому, же Україньскый народный театер змінив назву на Театер Александра Духновіча і змінив свою орьєнтацію на русиньску. Приспів таксамо ку тому, же зачали выходити першы пореволучны русиньскы новинкы на Словакії під назвов Народны новинкы, котры выходять доднесь. Бойовав за то, жебы выникло окреме русиньске высыланя на Словеньску про Русинів як в державній телевізії, так і в радію. Свою роль мав і коло заснованя окремого русиньского одділіня коло Пряшівской універзіты в Пряшові, з чого пізніше выникнув Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты.

Як заснователь і першый председа Світового конґресу Русинів акцентовав, жебы Русины Словакії співпрацовали із орґанізаціями іншых народностных меншын Европы. Сам быв заступником выконного выбору орґанізації Мезон де Паі з центром у Франції, котра репрезентує народы без властной державы. У 2001 році ся став лавреатом Премії Стефана Чепы за вызначный вклад до русиньской културы.

Од зачатку 2000-чіх років Турок ся вже не анґажовав як функціонарь русиньскых орґанізаціїй, але далше продовжовав в роботі, котра про нього была найважніша – роботі в театрі. Кібы не было ничого іншого, лем його театралной роботы, і то бы значіло про Русинів много. Він знав акторів подля їх натуры, подля того робив і обсаджіня до окремых ролей. Вдяка ньому ся іщі в часі Україньского народного театру, котрый быв конзерватівный, зачало експеріментовати з алтернатівов. Дякуючі ньому до нашого театру приходили режісеры з цілой Словакії і резултатом його роботы было, же о Театрі Александра Духновіча знали дома і за граніцями, же театер діставав вызначны оцініня на театралных фестівалах. Окаждій премєры нашого театру писала цілословацька преса. Міджі вызначных режісерів, котрых до нашого театру Турок притягнув, можеме зараховати Блага Углара ці Мілоша Караска. Вызначным в його роботі было і то, же Турок доказав, же як домашні пєсы, так і світова класіка, ся дасть грати в русиньскім языку, же тот язык є на то способный так, як і вшыткы іншы літературны языкы і публіка то зачала оціньовати і брати наш язык серьйозно. То вшытко зачав робити іщі в часі, коли наш язык не быв кодіфікованым языком. В театрі ся так вычеряли од домашніх і загранічных алетернатівных пєс аж по світову класіку і то вшытко по русиньскы. І театер в тім далше продовжує.

Умер Василь Турок-Гетеш 7. новембра 2005 р. в Пряшові. Но то, же з нашого театру одышла його душа, чути доднесь.

Петро Медвідь