Кус о лемківскым языку ци то бесіді…
Тоту репродукцию взяла єм з Вікіпедиі і наложыла єм на фото лемківского краєвиду. І выглядают злучены аквареля і фото барз орґанічні, гейбы так і мало быти…
Як, певно, уж зрозуміли сте, тот образ, якій створил Генрі Мейнель Рим – то єдна з чысленных артистичных інтерпретаций знаной вшыткым байкы о сплячій красавици. Королевич перешол цілый зачаруваный край, де каждый твердо спал, і вкінци нашол прекрасну королівну, в якій одраз ся залюбил. На образі видите як раз тот момент, коли одважный вандрівник схылил ся над сплячом дівчыном – і зараз, не в силі себе стримати, він поцілує зачарувану королівну. В тоту же хвилю вшыткы чары спадут, розвинут ся, ожыє спляча сто років красавиця. З ньом стане зо сну і цілый приспаный злом чарівницьом край.
…Не розумієте, до чого я веду? Гварите, же то не лемківска байка?
Но, певно же не лемківска, але як раз она приходит мі на мысель, коли думам о лемківскым языку. Представлям єй в образі власні той шумной сплячой королівны. Язык то гейбы королівна і культуры, і літературы, освіты, та і взагалі цілого нашого жытя. Кєд бы она ожыла, певно, ожыло бы вшытко доокола. Але де-ж тот королевич, якій мал бы перейти ціле сонне королівство, зароснене лісом – і найти королівну-язык? Де-ж тот одважный і чыстый серцьом шляхетный хлопец, якій приверне до жытя королівну горячым поцілунком?
Певно, ним може быти каждый з нас. І, гейбы в байці, мы тіж можеме збудити зо сну лемківскій язык. Лем даколи треба продерати ся през дикы лісы, колячы крякы, париі і скалы, а нераз і долго блудити, глядаючы дорогы до палацу королівны. А може, сут легшы способы? І взагалі, што робити, кєд хочете, жебы чловек обатурил ся зо сну, припомнул сой рідну бесіду і зачал ньом радити? Як вас тото цікавит – то слухайте днеска нашу передачу. Не можеме обіцяти, же по нашій передачы одраз одчаруєте цілый сплячый край, але може дашто з того вам ся придаст в вандрівці до королівны-языка…