Днес маме цілу індустрию для оддыханя, дуже місця для одпочынку. Чуєме, видиме тілько пропозиций оддыхнути на вшелеякы способы, і то так в рідній місцевости, як і по цілым світі.
А єднак видиме доокола штораз більше люди, якы не знают оддыхати. Аж і в свобідны од роботы дни, аж в християньскы свята они дашто роблят, як прокляты. Колиси на Різдво ходили сме з приятельком колядувати – і зауважыли сме, же в вікні фірмы нашых знаємых ся світит. Колядуючы, ввошли сме в двері – і, зачудуваны, взріли сме двох властителів фірмы на іх робочых місцях. Не были то атеісты, лем люде, якы не знали і не хтіли зробити сой свято. Нам страшні зробило ся жаль тых двох…
А колиси, коли вшыткы Лемкы, повіме так, были роботоголиками, бо робили з рана до вечера, они знали і оддыхати, і то як! Но а свята – то было святе! А Великден – то взагалі величезне свято! Но і як раз о тым днешня передача.