Писанкы на фотоґрафіі – з Тылявы, церков тіж тылявска. Писанкы – крас, то штоси універсальне, бо і атеістам ся сподабают. Они єднако пасуют і до «західнього», і до «східнього» Великодня, придадут ся як католикам, так і православным, гарді будут выглядати і в мешканю, і в музею.
Церков… Церков тіж – крас. Лем церков не так вшыткым пасує, як писанка.
Будувала ся як грекокатолицкій храм. В 1926 році жытелі Тылявы по конфлікті з новым священником вымагали, жебы тот храм, як і вшыткы они, «перешол на православя». Але того ся не стало, то поставили інчый, якій по выселіню Лемків Полякы розобрали. Тепер тота грекокатолицка церков єст костелом.
Даколи єст нелегко бесідувати о справах реліґіі на Лемковині. Бо нераз і чловек, з якым бесідуєме, подібно, як тота церков, был колиси грекокатоликом, пак православным, а пак римокатоликом. Але бесідувати о тым такой вартат. Деликатні, мудро, але і просто, хоц тема цілком непроста. І власні о тым – наша днешна передача.