«70%» – Три слова о Хутках з Ганчовы – ч. 1 – неділя, 18.00 год.

На фотоґрафіях з пятдесятых років видиме родину Хутків з Ганчовы… Штоси єст шляхетне в родичах, хоц і простого походжыня. Видиме аж і зо знимкы, же они барз люблят своі дві дівочы, а тоты зас одчувают пошану і любов до няня і мамы.

Подібны знимкы, высланы, наприклад, до дальшой родины ци заграницю, могли створити вражыня, же в тых люди на знимці вшытко прекрасні, они цілком задоволены жытьом і не мают жадного старунку, жадной грызоты, ничым ся не траплят. А чым бы то ся журити?! Преці в Радяньскым Союзі жытя як найліпше! І в селі Хоростятин коло Монастыриск, розуміє ся, тіж.

Направду было, як можете ся здогадати, цілком по інчому. А при кінци чотырдесятых то уж так было добрі в тым селі, же голова той родины ниґда не ночувал в своій хыжы. Ночувал хоц-де, але штораз в інчым місци. Жебы на рано лишыти ся жывым, здоровым і зас піти на роботу… Є, переважні Лемкы знали, же не буде ту плотів, кобасами городженых і інчых обіцяных ім чудес, але до такого цілком не были готовы…

Зас місцевы комуністы скорыстали ся Лемками, як рабами, і ім барз пасувало, же тоты невільникы голы-босы і… чужы для місцевого люду.

Але цікавило ня, як в такых обставинах лишыти ся чловеком? Як не заламати ся?

А одповід почуєте в днешній передачы.