Старый дідо садил сад. Коли хотіл посадити яблін, підышли до него люде і звідуют: Чом садите тоты дерева? Сте уж стары… Та же, певні, не дочекате, жебы зісти яблочко з той маленькой яблони… А дідо ім повіл: Не для себе закладам тот сад! Тоты дерева будут родити для моіх внуків і для вшыткых добрых люди!
Споминам того діда, коли думам про Петра Пыртея – автора лемківского словника і граматикы. Робил над тым уж в поважным віку, за свого жытя, на жаль, не дочекал ся выданя тых книжок. Але то сут тоты яблочка, смак якых знают уж його діти і внукы і вшыткы добры люде. О новым выданю словника і о жытю єй вітця бесідуєме з Лілийом Тхір, з дому Пыртей.