…Певно, каждый з нас мал і прекрасных учытелів, і такых, якых не любили сме і якы, очывидні, і самы не любили свою роботу в школі, не любили діти. І нераз, коли мали сме доброго учытеля, то радо опановували сме аж і тото, што нам выглядало тяжкым, незрозумілым.
Рокы проминают, а тых найліпшых педаґоґів не забываме, радо стрічаме іх, все, навет будучы дорослыма, слухаме іх мудрой рады. Коли выроснеме, аж товды зачынаме розуміти, чым были для нас нашы учытелі, а і як нераз ім было нелегко з нами. Даколи они скрывали пред нами, дітми, своі біды, грызоты, хвороты, а може, і траґедиі, при учениках все были погідны і ласкавы. Чого тото ім коштувало?