70 років од анексиі Підкарпатской Руси

Рівно 70 років тому, 29. червця 1945 р., в Москві, завершаючы плян Сталіна, представникы чехословацкых власти підписали трактат, котрий офіцияльні одорвал Підкарпатску Русь од Чехословациі, включаючы єй до СССР. Коротка істория Русинів меджевоєнного періоду і іх свобідного розвитку остала заперта на праві піл столітя.

Согласно рішыням піднятым в Сен-Жермен, односячым ся до політычного порядку по закінчыню І Світовой Войны, а при тым і розпаді Австро-Мадярской державы, 10. вересня 1919 р. обшыр Підкарпатской Руси была прилучена до новосотвореной Чехословациі. Підкарпатска Русь мала быти єй автономічном частю, але, по правді, реальні, не рахуючы подій на передодни ІІ Світовой Войны, ся тото николи не зъістило.

Спочтаку, тота територия была адміністрацийні поділена на три жупы – ужгородску, мукачівску і мармарошску, а в 1927 р. на 12 районів з центрами в Берегові, Великым Березным, Волові, Іршаві, Мукачеві, Перечыні, Рахові, Сваляві, Севлюшы, Тячеві, Ужгороді і Хусті. Хоц николи не повело ся зъєднати Підкарпатской і Пряшівской Руси в єдній адміністрацийній обшыри, то обі части Карпатской Руси, заселены Русинами, находили ся в єдній державі. Ґу ним, в своім часі, стремили і Русины з Лемковины, хотячы по І Світовій Войні злучыти ся з братями зза карпатского хырбета в єдній державі, але і тото ся не повело.

Прилучыня Підкарпатской Руси до Чехословациі в великій мірі піднесло економічний статус той териториі. Чехословацкы власти фурт высылали там експертів од економікы, розивали ся едукация і социяльне положыня жытелів Підкарпатя, котрого більшіст становили Русины. Хоц неуспішна борба о встановліня автономіі была предметом політычной діяльности товдышніх підкарпатскых лідерів, нихто ани не знал, же такы обставины, може і кус скомплікуваны, але прихыльны для Русинів, не будут тырвати долго.

В 1938 р. зачынают ся проблемы чехословацкой державы з сусідами. Найперше, в вересни того же рока, територияльны претенсиі Гітлера вырішают ся по Мюнхеньскій Угоді, а Судетскій Край остає включений до німецкой державы, в жолтни, Заользя – по поставленым ультіматум – переходит до границ Польщы, а в листопаді Мадяры занимают полудне Словациі і част Підкарпатской Руси, разом з єй столицьом – Ужгородом. На фоні тых подій, 22. листопада 1938 Підкарпатска Русь отримує на нецілы 4 місяці автономію, але од 30. грудня офіцияльні называт ся уж Карпатском Украіном з пронімецко наставленым Авґустином Волошыном, діячом украінофільского напряму, як єй ґубернатором.

Дальша част той істориі і фактычний розпад Чехословациі проходит в марци 1939 р., коли Гітлер найперше спомагат словацкых сепаратистів, проклямуючых незалежніст і творячых де факто гітлерівску сателітску державу, а о ден сам занимат чешскы і моравскы землі, встановлюючы з них протекторат. Карпатска Украіна з А. Волошыном тіж проголошат незалежніст, принимат свою конституцию і державний гымн Ще не вмерла Україна, але єй коротка істория кінчыт ся по прудесятьох годинах, понеже на єй територию входят мадярскы войска, а од 23. червця 1939 р. Підкарпатска Русь, рішыньом мадярского парляменту, офіцияльні остає анектувана Мадярами до кінця ІІ Світовой Войны.

Початок кінця меджевоєнного розвитку Підкарпатской Руси і єй русиньскых жытелів можеме окрислити на 1938 р., коли по Мюнхеньскій Угоді з функциі президента Чехословациі уступує Едвард Бенеш. Хоц по выбуху ІІ Світовой Войны, уж на выгнаню в Лондоні формує чехословацкій уряд на еміґрациі, фурт надіят ся на тото, же Сталін поможе вернути Чехословациі на мапу повоєнной Европы в границях з 1938 р., т.є. разом з Підкарпатском Русю. В тій же ціли іхат в грудни 1943 р. до Москвы, підписуючы умову о дружбі, помочы і спілпрацы з СССР. Тот наівний політычний напрям Бенеша остаточні влият на дальшу долю Чехословациі, в тым і Підкарпатску Русь.

Наступны умовы з 1944 р. помедже Бенешом і Сталіном мали ґварантувати, же, по освободжыню Червеном Армійом, ціла обшыр домюнхеньской Чехословацкой Республикы мала быти передана під власт чехословацкому урядови. Сталін выполнил тото лем частично, бо чехословацкы делеґациі не могли свобідні діяти на Підкарпатю, а парарельні до той неможности, як грибы по дощу, якоси “самы з себе” росли комуністычны народны рады, котры в листопаді 1944 р. на своім конґресі выголосили резолюцию о зъєднаню з братнім СССР.

Хоц уж товды анексия Підкарпатской Руси Сталіном ся такой довершыла, Едвард Бенеш, котрий в квітни 1945 р. сформувал новий чехословацкій уряд, але зложений уж такой лем з комуністів, не годен был нич зробити. Анексию офіцияльні одложено на час по закінчыню войны, што стало ся докладні 70 років тому – 29. червця 1945 р. Неодолга, 22. січня 1946 р., Підкарпатска Русь засилила Украіньску Совітску Социялістычну Республику як єй закарпатска област. Зачали ся переслідуваня Русинів і Грекокатолицкой Церкви, будучой в тамтых часах великом підпором русиньскых надій і стремлінь, вынимаючы спід вшелеякых прав і Нарід, і його Церков.

Днес, по 70 роках од анексиі Підкарпатя та по 24 роках од розпаду Совітского Союза і выголошыню Украіном незалежности, на історычній Підкарпатскій Руси не змінило ся лем єдно. Украіна остає єдином в світі державом, яка, найперше не дотримуючы результатів референдуму з 1991 р., котрий рішыл о специяльным статусі закарпатской области, до днешнього дня не вызнає Русинів як окремого народу, континууючы в тій обшыри погляд выдуманий комуністами іщы в 20. роках ХХ столітя.