#70 років од акциі «Вісла». Спомины про выгнаня но. 11 – Осиф Мадзік з Бортного

Осиф Мадзік з Бортного, 76 років

Войско пришло перед вечером. Зробили зобраня о шестій на вечер в нас, бо в селі не было світлиці, лем в нас все проходили зобраня. Повіли, же на шесту вшыткы мают быти спакуваны. Остают мішаны супружества і своі, члены ПРП [Польской Робітничой Партиі – прип.ред.]. Люде в плач, крык, а треба было іти домів і ся рыхтувати. Нихто не заснул той ночы. Телята різали, пекли мясо, жебы на транспорт было. Барз была неприємна справа. Коты, псы пооставали, то тото выло так страшні. По певницях бандуры остали, поля остали оброблены.

Войско ґадало, же зато нас выселили, же сме з УПА спілпрацували, а хто спілпрацувал? Яка то была спілпраца? Раз было так, же пришло пятьох. Двох пішло до стайні, а трьох в хыжы. Остатню корову забрали. І хто ся мал до них поставити? Они мали оружа, а хлоп што мал? З руками до них? Сусіда раз збили так, бо ся штоси ставлял, же ледво жывий остал. Єден іх одділ был в лісі. Там не было перше так зароснене як тепер. Нихто не зазерал за нима. Хтіли молодых зо собом брати, але од нас зо села нихто не хтіл іти до них.

Не мали сме коня, бо нам кін захворіл. Брат небіщык одпровадил го до школы, там догоры, бо там мешкали учытелька з Ґорлиц, жебы тот кін там был. А мы сме чекали з мамом небіщком на транспорт, якісы фурманкы мали прити. Сме сідили на заспі під хыжом, так перед вечером то уж было, бо уж решта пішли з коровами, мы обоє з мамом остали. Воякы, двох, ішли, выгляды выбияли ту в сусіда. Пришли до нас і так: …co wy tu jeszcze, banderowce, robicie?… Священник Левяр, тот православний, пришол і як ім дал покурити, так пішли як неметены. На другій ден сме достали фурманку, то сме поіхали. Не на Ґорлиці, лем на Свіржову, на Ясло сме ішли. Там был пункт зборний. А брат небіщык ся вернул, бо хтоси коня вкрал ту зо школы, хворого. Ту з Цеклина люде приходили, дві бабы якісы взяли того коня. Взял си брат перепустку од вояків і без ліс пішол. Тым бабам кобыла ся перевалила і сліды были, то іх по них нашол на Фолюшу. Взял тоту кобылу і припровадил єй до Ясла.

Ваґоны угляркы дали і так разом ся з худобом іхало. Два тыжні сме іхали. Вельо было постоів, то локомотивы зміняли, то тото, то тамто, іщы і войско крало, конвоєнты. Як стали даґде, то ішли люде даку траву худобі наносити.

А так в транспорті, но то што… В Освєнцімі нас затримали, цілий транспорт. Вояк єден ішол і подля листы си выберал. Брат небіщык пішол тіж, дырва рубати. Він в арміі был, шіст місяців на фронті. Девят місяців рубал дырва в Явожні. Сорок хлопців было одталь в арміі, з Бортного. Были в Рабці на зґрупуваню і по двох тыжнях (а што мож за два тыжні вывчыти чловека?) в авта і на дополніня фронту. На Прагу чешску пішли. Двох остало під Остравом і згынули, єден вернул без ногы. Потім си о них припомнули, же то Полякы і чый річник підлігал під войско, то автоматичні остал перешмарений до польского войска, а хто ні, до мобілізациі домів, брат пришол домів. Но, але тоты з Австриі приходили і бесідували, же ты был єс в комуністів, то тя треба ліквідувати. Три місяці в поли спал, ніч приходила, то ся заберал і ішол в поле, а потім іщы тілько сідил в Явожні. Брат оповідал, же раз приіхали якіса делеґация і вказували: …о, banderowców nałapaliśmy w lesie… Стрыко небіщык тіж там был, забрали го, од діти. Якы то бандеровці? Як ся прібувал дахто тлумачыти, то достал. Толкли так, же гірше было як за Німця. Брат як вернул, то рукы мал спухнены і вшытко. Я повідал до мамы, же добрі му там было, як такій спасений… Чекай, чекай, будеш виділ за три дни… Його бы там затолкли. Він сідил в єдным бараку зо священниками. Там іх сідило двадцет трьох грекокатолицкых священників і пятьох православных. Вояк раз пришол, вытяг дошку і вдарил нашого єґомостя, того грекокатолицкого. Брат як скочыл, тоту дошку взял і му приложыл, так два тыжні в шпытали вояк был. Зато брат сідил долго, бо так то по шестьох місяцях выходили, а він сідил девят. Бы го затолкли, але то зас не пасувало, бо він был в арміі, борол ся на фронті і одзначыня мал… Як поіхал до Америкы, так не хотіл вертати, ани раз не был в Польщы.

Як приіхали сме там на захід, то ляло. Памятам, же страшечні ляло, як сме ся розладували. Такы мешканя доставали люде без щытів, такы найгіршы. Сусід достал такє, што куля влетіла і гет піл хыжы праві вывалила. А в стайни худоба повязана была, кістякы, мусіл си вычыстити перше, нич свою худобу впровадил. І нич не было лем: …banderowcy, Ukraińcy… Більше нич не было. Єден сусід, не наш, поіхал аж і до повіту звідувати, коли будут худобу ділити, то як му там дали покурити… Повіли, же мы ту приіхали ґаздувати, з худобом, кінми, а не як они, на готове.

Мы мали таку хыжу, же за стіном мали сме Німців, спереду был склеп, значыт потім зробили, і горі тіж мешкала така стара, горбата Німка. Потім тоты Німці пішли. Старушка хтіла остати, але вшыткы мусіли іти, на силу єй взяли. За два ци три тыжні іх вывезли вшыткых. До нас з Реґєтова дали іщы єдну родину. Был покій, такій, што на зиму треба было бльокувати двері, жебы там нич не было, бо то стінами вода ішла. Лем кухня така велика была. Страшні дуже было ковалів, хробакы такы. То як пришол вечер, згасило ся лямпу, то чорно на підлозі было. Але потім небіщка мама си якоси з тым порадили, вшыткы ся выпровадили, хробацтво пішло.

Німці ставляли хыжы без ізоляциі, на піску клали цеглу догоры, зато ляло ся зо стін. Стодола была фест, велич така, лем стайні сме не мали. В нас люде навчены были ходити до потока воды ся напити. Там як ся воды напил? Треба было тоту воду выпомпувати одраз. І комары. Комраы страшечні докучали. Ввечер ся не дало коровы доіти, лем треба было дымити в стайни, жебы сісти пред коровом.

Нас там было дост гарді в Зимній Воді. В Лісци, другє село, там был ПҐР, войско рускє тримало, і ся Полякы бояли там іти мешкати. Зато там єст тілько люди з Бортного на Лісци. Там порожнє село было, бо ся бояли Рускых і нашы ся вшыткы там оселили. Тот транспорт, што во вроцлавскє пішол, то так: Бучынка, Вєрцєнь, Букoвна, Зимна Вода і Лісєц. На тых вшыткых селах сут з Бортного люде. Цілий час понижены сме были, а більше нич.

Мы вернули в 58. році. Там здали на Скарб Державы, а ту приняли. Не было нич, порожній пляц ту был. Сім місяців під голым небом сідили. Коня привезли, коровы, што мали. Кін іщы в горах ся вродил, а кобыла не знала без потік ходити, то єй гача навчыло. Гача си скочыло, кобыла мусіла піти за ним.

Хто хтіл, то вертал. Переважні стары вертали, молоды не хотіли, бо там ся легше жыло. Моі родиче барз тужыли за водом і за повітрьом.

В соймі повинен стати дакторий і перепросити. Неє того. Не знам, ци ся дочекаме того.