Зас сме в Солотвині, над Солотвиньском Быстрицьом. Сіджу на берегу рікы часу і думам о тым вшыткым.
Предомном фотоґрафіі родин Дзямбів і Маслеів з Вышоваткы. Гоноровы, певны себе, красні позбераны… Прекрасны фотоґрафіі! Пані Мария оповідат о родинах няня і мамы, о вшыткых іх братях і сестрах, о тым, як розлетіли ся в ріжны стороны.
На берегу рікы часу – дерево роду. Звертам увагу на тото, як погалузили ся грубы конары на штораз меншы і штораз тоньшы галузкы. Виджу, же тоты наймолодшы, найтоньшы – не лем найдальше од коренів, але они тіж одхылили ся далеко і єдны од другых.
Над Солотвиньском Быстрицьом… Чогоси припоминат ся тото давне, старозавітне – на ріках Вавилоньскых…