46. річниця смерти Епифана Дровняка – Никыфора

Днес, припадат 46. річниця смерти выдатного лемківского артисты, представника наівной творчости – Епифана Дровняка, знаного шырше в світі, як Никыфор (Криницкій).

Епифан Дровняк (*21.05.1985 Крениця – †10. 10.1968 Фолюш) вродил ся як нешлюбна дітина Евдокіі Дровняк, котра наштоден занимала ся прятаньом в креницкых курортных віллах. Нелегкє і бідне мал дітиньство, бо дакус фізычні ґанчуватий, не отримал такой жадной освіты, але в своім часі зачал малювати…

Хоц найстаршы знаны малюнкы Никыфора походят з 20. років ХХ столітя, то допіро в 30. роках спостерегли го артисты і меценасы штукы, котры завели го до найбільшых ґалерий Европы, найперше до Львова, а пак до Парижа. Зачала ся карьєра Никыфора. Але такой ціле жытя прожыл в біді і недостатку.

Чытаючы детальнійше выімкы з його біоґрафіі, можеме найти тілько само неправды, што і міфів, але найчудачнійшым з них было походжыня Епифана Дровняка. Артистычний світ долго вірил, же Никыфор не міг быти Лемком, бо мал за великій (!) талант. Спекуляциі тыкаючы ся його “правдивых” родичів, ачий одобрали му біолоґічну маму, котрій Никыфор мал быти підшмарений лем на выхованя. Наслухуючы з інчой страны, кєд Евдокія Дровняк може і была його правдивом матірю, то вітцьом міг быти такой лем єден з Ґєримскых…

Наступна, долго пошырювана, неправда, же был німий, бо… нич не бесідувал. Гей, был ґанчуватий і певно не одзывал ся так часто, але такой нияк не знал польской бесіды. І може зато был німий? Цілком інчы інформациі передавали знаючы го особисто Лемкы.

Лем же, якым способом німий, хромий і ґанчуватий Епифан Дровняк вернул сам до Крениці по выселіню в рамках акциі “Вісла”? Ба, выселяли го трираз і три разы вертал! Сам. Піше, автостопом, потягом. Вертал сам. До землі, на котрій не было уж Лемків.

Світова карьера Никыфора зачынат ся по ІІ Світовій Войні. То уж не лем Европа, але цілий світ обзерат кольористычну досконаліст його творів, захоплює ся ідеальні накрисленом перспективом, чудує ся, ачий зачудовує ся, думками Дровняка передаваныма на буд-якій кавалец паперя, зошыту, урядового документу, на котрых чудово малювал окружаючий го світ: цекрви, будинкы, колейовы стациі.

Не мал артистычной школы, бо школом для него было жытя, інспірацийом для него была церков, зато в своіх малюнках Никыфор іде гордо в святочым облечыню, жебы в інчым місци быти єпископом, з митром на голові.

Гварят, же в своім жытю міг намалювати і парудесят тисячів малюнків. Але то не зато, смотрячы на його творы, бесідуєме – “О, Никыфор”. А зато, же свойом творчістю і свойом велькістю переміг вшыткых “мудрых” того світа.

Днес, 10. жолтня 2014 р., докладні 46 років од смерти Никыфора, панихідом над гробом Епифана Дровняка зачало ся VIII Медженародне Бієнале Лемківской/Русиньской Культуры. Слово о Никыфорі выголосил Петро Мурянка: