30 стріберняків Юды

На сцену културного дому в Руськім Керестурі выходить амбасадор Україны в Сербії Олександр Александровіч. Участным слабым сербскым языком бісідує, як їх предкы пришли із Україны, Закарпатя. Наконець іщі дістане аплавз. Ніт, то не фіґель, то День Русинів у Сербії.

Траґікомедія тым не кінчіть. В далшых днях Александровіч стрічать ся в Новім Саді з представителями выдавницького дому Руске слово. Оголошать, же Україна буде тоту інштітуцію, котра выдавать тыжденник з єднаков назвов, але і далшу періодічну і неперіодічну пресу про Русинів у Сербії, в році 2019 фінанчно підтримовати. Аґентура Рутенпрес лем коротко інформує о тій справі. На сторінках тыжденника тема діставать великый простор. Дочітаме ся, же Україна має теперь такы условії, же може веце фінанчно підтримовати „свої комуніты“ за граніцями, нелем у Сербії.

Є рік 2019. Выдавницьтво Руске слово веде одкрытый українофіл Борис Варґа, до нового Націоналного совіту Русинів у Сербії ся по осінніх выборах дістали так само українофілы, котры здобыли векшыну. І я ся не знам выначудовати, ці тото є досправды можливе.

За нормалных обставин бы на День Русинів амбасарор Україны, значіть державы, котра Русинів сама не вызнавать, докінця домашніх русиньскых актівістів кріміналізує, не мав быти нияк кликаный. Но кедь в прямім ефірі, на сцені, зачне бісідовати блуды, з великов буквов Б, а намісто того, жебы му публіка дала знати най ся спамятать, дістане аплавз, чоловіку ся розум над тым заставить. Бісідовати людям, котрых предкы пришли із теріторії днешньой Словакії, з теріторії, котра ниґда нич не мала із Українов, бо іщі і тото днешнє Закарпатя ниґда нич з Українов не мало, же їх предкы суть властно із Україны, розумій в другім плані – суть Українці, значіть, бісідовати чісту лож і одыйти з аплавзом, то мусить быти якась тяжка амнезія тых, котры тляпкали. Хоць треба повісти, же не тляпкали вшыткы. Но є ту іщі єден, важнішый проблем, як Александровічовы брехні.

Тым важнішым проблемом є то, якым способом інформує Руске слово о підпорі, котру здобыло од Україны, што як радостну вість пришов повісти амбасадор до Нового Саду. Тыжденник не має проблем писати о тім, же Україна підтримує „свої комуніты“ за граніцями. Значіть, переберать реторіку українізаторів і текстом хоче робити на людей чутя, як кебы Україна мала быти домовсков державов Русинів у Сербії. Знова вернийме ся ку другому плану – робити чутя, же властно і мы Українці. Лем іщі недороблены, але держава ся о нас старать.

Є ясне, же ціла фінанчна підпора, о котру пожадало саме Руске слово, є справов україньской пропаґанды і українізачной політікы. На тото буде мати Київ все, і кебы люди дома лем стромы мали грызти. Нашла ся путь як за пару тісяч доларів, за досправды смішну суму, здобывати вплив і українізовати Русинів у Сербії, бо о нич інше не іде. Кебы Україні реално ішло о підпору Русинів, а не українізацію, чом потім не підтримує Русинів у себе дома? Лемже ту не іде о то, же бы сьме ся мали чудовати, же то Україна робить. Мы знаме, же то робить. В каждій державі, все доступныма методами. Чудовати ся треба над іншым.

Чудовати ся треба над тым, же русиньска комуніта в Сербії собі выберать членів совіту, котры їх до той українізації ведуть, котры забезпечать, же українізатор буде сидіти у функції шефа русиньского выдавницьтва. То досправды людям не вадить? Не усвідомлюють собі, што Українізація зробила за своїх часів у іншых державах? Усвідомлюють собі, же з їх дітей такым способом може не будуть ани Русины, уж нияк Українці, лем то поведе до асімілації зо Сербами?

Представителі Русинів, котры днесь принимають поміч од Україны, і дозволяють меджі Русинами пошырьовати лож, блуды, принимають 30 стріберняків Юды і справують ся як Юда. Точно так, як Юду, буде їх памятати і русиньска історія.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА