30 років од першого языкового конґресу, імпулзу ку кодіфікації

Русиньскый язык быв святочно кодіфікованый 27-го януара 1995-го року в столиці Словакії – Братіславі. Но кодіфікація Русинам не впала з небес. Опередили єй приправы, але головно хтось ку тому мусив дати імпулз.

Тот імпулз, хоць уж перед тым зачали ся намагы в русиньскых кругах, пришов єднозначно перед тридцятьома роками. Якраз втогды, в днях 6-го і 7-го новембра 1992-го року, стрітила ся русиньска громада, але і меджінародны фаховці в Бардейовскых Купелях, де проходив 1-ый Меджінародный конґрес русиньского языка.

Тот орґанізовав ся з ініціатівы 1-го Світового конґресу Русинів, котрый проходив рік скорше в Меджілабірцях, і отворив вопрос кодіфікації русиньского языка як языка малого народа, жыючого в серединій Европі.

Мож повісти, же тоты дії были аж чудом, бо іщы в році 1989 Русины примушено спали „глубокым сном“, кедь не были офіціално вызнаваны у своїх комуністічных держаца, а в році 1991 і 1992 уж рішыли свої вопросы на меджінародній сцені.

Вызначны науковці в Бардейовскых Купелях

Головным орґанізатором языкового конґресу была Русиньска оброда вєдно з Карпаторусиньскым научным центром в Споєных штатах Америкы. Конґрес підпорила так само Шведьска академія із Штокголму, Романьска ліґа із Швейцарії і Академія діалектных языків з Монака.

„З выступів поєдных ученых, передовшыткым соціолінґвістів, мож было ся дізнати, же Русины не суть єдиным малым народом в Европі, котрый рішыть свою перспектіву бездержавного народа і через знормованя материньского языка і його наслідного хоснованя в розлічных сферах жывота,“ пише Кветослава Копорова в публікації Русиньскый літературный язык на Словакії. 20 років кодіфікації.

Як далше продовжує, практічны приклады з кодіфікації языка і його фунґованя в школьскій, але і в іншых сферах жывота малых бездержавных народів в Европі (Ретороманів в Швейцарії, Монеґасків у Монаку), котры представили на конґресі професор Джордж Дармс з Універзіты у Фрайбурзі і професорка Елейн Молло з Універзіты в Ніс, были важным моментом і іншпіраційов ку рішаню языкового вопросу карпатьскых Русинів в часі, коли ся іщі не рушыв процес ідентіфікації малых славяньскых народів і їх материньскых языків в посткомуністічных державах.

Приятя ретороманьского моделу

Задумованя ся над кофікацайов не были просты. Требало раховати з тым, же Русины суть бездержавный народ, жыєме в дакілько державах, наша бісіда є овпливньована майорітным языком в тых державах.

Першый конґрес зато вырішыв о приятю ретороманского моделу рішіня языковой проблемы. То значіть, же ся прияв поступ, жебы в каждій державі, в котрій є компактне заселіня Русинів, была вытворена языкова норма, што поступно буде  треба перетрансформовати до єдиной цілорусиньской языковой нормы, до такзваного койне.

Конґрес окрім іншого ініційовав сістематічну роботу над кодіфікаційов, як пише Анна Плішкова, а єдночасно вырішыв найважнішы концепчны вопросы кодіфікації русиньского языка, котрыма были, же кодіфікація русиньского языка бы мала быти основана на жывім языку, же каждый зо штирьох русиньскых реґіонів бы мав знормовати свій властный штандард списовного языка, заснованый на найрозшыренішім діалекті, і же русиньскый язык має вжывати азбуку.

„Вызначным выслідком першого конґресу было і установліня інтерреґіоналной лінґвістічной комісії, яка в далшых двох роках сістематічно робила над сполочнов языковов термінолоґійов і орфоґрафійов будованов од самого зачатку на прінціпах зближованя реґіоналных варіантів русиньского языка Словакії, Польщі і Підкарпатя,“ продовжує Плішкова.

Кодіфікація на Словакії і далшы нормы

По міцнім імпулзі ку кодіфікації, котрым быв 1-ый Меджінародный конґрес Русиньского языка, зачала ся на Словакії під Русиньсков обродов тверда робота, котра завершыла ся святочным выголошіньом кодіфікації русиньского языка вже за короткый час, 27-го януара 1995-го року в Братіславі.

Головныма кодіфікаторами были Юрій Панько і Василь Ябур, але помагали з приправами вшыткого, што ку тому было треба включно кодіфікачной літературы і далшы люди з Русиньской оброды і редакції Народных новинок. Так наповнив ся першый пункт, зробив ся першый штандард.

Роботы продовжовали далше. Русиньскый язык в Польщі має свою норму од року 2000, коли вышла ґраматіка, яку приготовила Мірослава Хомяк і Генрік Фонтаньскый.

Русины на Підкарпатю вже выдали дакілько ґраматік, наприклад в році 1999 і 2005, далша ґраматіка вєдно з кодіфікачнов літературов є з року 2014. Ґраматіку приготовила втогды Анна Мегела, а співпрацовали на кодіфікачных выданях люди як Михаіл Алмашій.

Но треба єдночасно повісти, же штандард, котрый бы быв обще приятый на Підкарпатю, затля не є, а свою роль в тім має і факт, же Русины доднесь не были вызнаны україньсков державов.

Русины в Мадярьску наперед вырішыли, же приймуть пряшівскый штандард, но наконець од 2016-го року, коли вышла орфоґрафія, роблять так само на своїх кодіфікачных приручниках, і цілый процес, котрый бы хотіли завершыти свюточным выголошіньом як в Братіславі, там веде Михаіл Капраль.

Окреме поставліня мають войводиньскы Русины, котры жыють в днешній Сербії і Хорватії. Тоты мають свій властный кодіфікованый штандард і розвивають го од 1923-го року.

Языковы конґресы

За тых тридцять років одбыли ся і далшы Меджінародны конґресы русиньского языка. Другый конґрес быв у 1999-ім році зорґанізованый в Пряшові. В році 2007 ся русиньскы лінґівсты стрітили на третім конґресі, котрый тот раз проходив в польскім Кракові. Затля остатній, четвертый языковый конґрес, одбыв ся знова в Пряшові у 2015-ім році.

„Можеме сконштатовати, же карпатьскы Русины были єдным з першых малых славяньскых народів в рамках новой Европы, котры по році 1989 зачали рішати свій недорішеный языковый вопрос з попередніх періодів,“ пише Кветослава Копорова.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА