25 років од вызначной історічной події

17- го фебруара минало 25 років од вызначной історічной події про ґрекокатоликів в бывшій Чехословакії. Як раз в тот день в 1990 році быв по довгых роках высвяченый першый ґрекокатолицькый, але і католицькый єпіскоп по револуції. Тым єпіскопом быв Йоан Гірка, єпарха втогдышньой Пряшівской ґрекокатолицькой єпархії, котра мала свою теріторю в рамках граніць Чехословакії.

Народив ся Йоан Гірка 16-го новембра 1923 року в Абрановцях коло Пряшова. За священика го высвятив уж в крізовім році 1949 владыка помічник Василь Гопко і наступив за каплана до Лютины. Там быв але курто, бо уж в 1950 році вернув ся назад до Пряшова за каплана. Ту пережыв і Акцію П, тзв. Пряшівскый собор, а єднако як векшына ґрекокатолицькых священиків, не перешов до Православной церькви, котра была підтримована комуністічныма властями. Першый раз го режім дав заперты 22-го октобра 1952 року. О рік пізніше быв одсудженый на три рокы арешту, но іщі в тім самім році быв на основі амнестії презідента пущеный на свободу. Кара 5 років заказу жыти в Кошыцькім і Пряшівскім краях му але зістала. В 1955 році знова заперли го і 4-го септембра 1956 року го одсудили на два і пів рока арешту. З нього ся дістав в 1958 році і знова дістав 5 років заказу жыти на выходній Словакії. Гірка в тім часі робив цівілны роботы, кідьже Ґрекокатолицька церьков была мімо закон.

По леґалізації Ґрекокатолицькой церькви в 1968 році ся Гірка став парохом в Пряшові. 20-го децембра, напрік тому, же іщі жыв владыка помічник Василь Гопко, го папа Павел VI. выменовав за ордінаря – апостольского адміністратора Пряшівской єпархії з правами єпархіялного єпіскопа. Державну згоду ку тому дістав аж 2-го апріля 1969 року. Но власти не дозволили выменовати го за єпіскопа. Папа Павел VI. му 21-го марца 1978 року уділив шаржу папского прелата.

Такой в першых днях по револуції у 1989 роцу быв Гірка дня 21-го децембра папом Йоаном Павлом ІІ. выменованый за Пряшівского єпархіялного єпіскопа. Свято хіротонії на єпіскопа 17-го фебруара 1990 року, про великый інтерес віруючіх і їх многотісячову участь, проходило в Містьскій шпортовій галі в Пряшові. Было то велике свято, бо од смерти владыкы Гопка, єпархія не мала єпіскопа, священици были свячены лем крижевацькым єпархом і так архієрея мали віруючі міджі собов лем раз в році і то лем в Пряшові.

Тота подія мала і інше вызначне значіня. Як раз высвячіньом владыкы Гіркы в Ґрекокатолицькій церькви, втогды іщі в Чехословакії, зачала цілкова внутрішня консолідація сітуації. Гірка обвновив в Пряшові богословску семінарію і факулту, што было основне условіє про жывот церькви, на основі їднань з державов і Православнов церьквов ся му подарило принавернути ґрекокатоликам церькви, єпіскопскый палац, допоміг сконсолідовати одношіня з православныма єрархами, засновав харіту, церьков ся наповно обновила. Пряшівскым єпархом быв до 2002 року, коли на його місце наступив Йоан Бабяк. Быв то дотеперь остатній пряшівскый єпарха, котрый ся знав вірникам приговорити, но і проповідати по русиньскы, хоць му была прирписована і словакізація церькви. Умер 10-го апріля 2014 року.

Петро Медвідь

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА