230 років од народжіня Йосифа Змія-Міклошіка

20-го марца минaть 230 років од народжіня Йосифа Змія-Міклошіка, родака із села Словінкы, в реґіоні Спіша, котрый быв офіціалным малярьом – іконописцьом Пряшівской ґрекокатолицькой єпархії.

Хоць належав меджі першых професіоналных русиньскых малярів, днесь ся в лексіконах, енціклопедіях о нім вельо не дочітаме. Його образы, іконостасы доднесь суть цінены, але його жытя, докінця і про Русинів, як кебы запало порохом. Смутным фактом є, же іщі ани місто Пряшів, де быв малярь похороненый, не доцінило, хто лежыть в землі його цінтеря.

Гавриїл Бескид у своїй статі під назвов Богом обдарованый малярь пише, же іщі так коло років 1919 – 1920 быв на пряшівскім цінтері гроб Йосифа Змія-Міклошіка. Мав то быти скромный камянный крест кресаный з вапенця, в густій траві, на котрім было його мено і рокы народжіня і смерти. Тот гроб днесь вже, нажаль, не існує.

І зато вырішыли сьме знова дакус припомянути тоту особность русиньской історії, дакус стерти порох із його жывота про сучасників, і приближыти собі маляря, котрый быв досправды обдарованый великым талентом. Вдяка своїм образам міг здобыти велику славу, грошы, но він вырішыв не зістати у світі, а вернути ся ту, до карпатьскых гор, ку свому народу, народу Русинів, котрого быв сыном.

Лем пару рядків

О Йосифови Змій-Міклошікови много інформацій не найдеме у книжках. Докінця і у великій енціклопедії Павла Роберта Маґочія дочітаме ся лем пару рядків.

Векшынов ся пише лем тілько, же ся народив 20-го марца 1792-го року в Словінках, на Пряшівскій Руси, днесь окрес Спішска Нова Вес. Задокументовано є, же ся учів в Краснобрідьскім монастырі, пак штудовав у Відню на Віденьскій академії умень, а потім мав іщі штудовати і в Італії.

Од року 1833 быв офіціалным малярьом – іконописцьом в Пряшівскій ґрекокатолицькій єпархії, робив іконостасы містных храмів, мальовав портреты містных діятелів, жанровы образы. Дочітаме ся і то, же є автором портрету Ґриґорія Тарковіча, першого пряшівского ґрекокатолицького єпархы. Умер на тіфус 1-го децембра 1841-го року в Пряшові.

Мав стати священиком

Дакус веце інформацій о тій історічній особі приносить у своїй книжці Історія василіяньского монастыря в Красноброді (оріґ. Dejiny baziliánskeho monastyra v Krásnobrode) Йозафат Владимір Тімковіч, а так само споминаный Гавриїл Бескид у своїй статі, котра была надрукована в публікації Русиньскый народный календарь на рік 2002. Тоты жрідла послужыли нам, жебы дакус веце зробити собі образ о Йосифови Змій-Міклошікови.

„В дітьскых роках, як школярь в початковых класах, співаючі пас коровы і вівці на словіньскых полянах. Покы його ровесници ся бавили, він собі обычайно сів до тіни, взяв фалаток дрывка і вырізовав вшелиякы поставы. Любив позоровати природу, любовати ся ньов. Потім брав папірь і креслив церьков, село, людей, коровы, і вшытко, што видів в красній природі. Своїма рисунками выкликав обдив у свого учітеля Лободы, але і втогдышнього містного отця духовного Дудиньского. Они скоро збачіли його острый розум і незвычайный талент. Облюбили собі хлопця і наговорили старого Змія, жебы сына дав вышколовати за священика. За другого, як за священика, в тых часах хлопця русиньского походжіня, не прияли,“ писав Гавриїл Бескид.

В Краснобрідьскім монастырю

Лемже і на штудії за священика треба было мати грошы. Бідный русиньскый селян, якым быв і отець будучого маляря, на тото не міг мати. Рішіня ся нашло.

В другій половині 18-го столітя в Краснобрідьскім монастырю, стародавнім русиньскім монастырю із славнов історійов, в котрім жыли отцьове василіяны, ся окрім філозофії зачали учіти і світьскы молоды хлопці малярьству.

Якраз там пришов учіти ся і Йосиф Змій-Міклошік в році 1809. Як пише Йозафат Тімковіч, покля бы ся основам і техніці мальованя не научів в Краснобрідьскім монастырю, ниґда бы з нього не быв малярь, і в його припаді докінця вызначный малярь на теріторії Угорьска, кедьже походив із бідной родины, котра не мала на штудії.

„Довкола монастыря самы стромы, ниже нього шырока рівнина, котру прорізує ріка Лаборець. Першы дотыкы з монастырьом были барз приємны. Спочатку не скаржыв ся ани на роботу, але пізніше собі не міг найти місця меджі студеныма мурами. Дотеперь быв лем бідный, а нараз ся зачав чути і увязненый,“ пише Бескид з тым, же якраз в Краснім Броді мав видіти будучій малярь монаха, котрый мальовав іконы на іконостас ці хоругвы.

„Ослободжіня“ з монастыря пришло, кедь ся увольнило місце кантора у віденьскім Храмі святой Варвары – Барбареум. Парох із Словінок о тім місці знав, добрі познав і сітуацію молодого маляря, і так ся позвідав отця Йосифа, ці бы не мав інтерес сын іти до Відня. Ясне діло, же мав.

В столиці імперії

До Відня Йосиф Змій-Міклошік пришов у 1814-ім році і пак зачав там штудовати на Віденьскій академії умень. Учів ся там вісем років, до року 1923. Скінчів школу барз добрі, о чім свідчіть і його свідоцтво з 22-го марца 1823-го року. Академія го в нім хвалить як надійного умелця.

В році 1823 намальовав першый вызначный портрет. Быв то портрет австрійского цісаря Франціска І. Портрет ся цісарьови залюбив найвеце, крітіка го оцінила як єден із найліпшых. Тот образ малярь пізніше продав Янови Ковачови, жертвенному меценатови, котрый го купив до Пряшівской єпіскопской бібліотекы, яку основав. Днесь находить ся в депозіті Крайской ґалерії в Пряшові.

Змій-Міклошікови давали ся мальовати славны професоры віденьской універзіты, і далшы вызначны особности той добы. Меджі його творы належыть і портрет першого пряшівского єпархы Ґриґорія Тарковіча, котрый є доднесь в просторах Архієпіскопского уряду в Пряшові.

Малярь єпархії

Окрім портретів зробив вельо роботы в ґрекокатолицькых церьквах. Тарковіч з нього зробив офіціалного маляря єпархії і так його творы мож видіти на многых місцях. Ту треба припомянути, же єпіскоп го призначів за єпархіалного маляря уж в році 1823, но до того уряду, як пише Гавриїл Бескид, міг наступити аж у 1833-ім році.

Хоць не жыв довго, а на посаді єпархіалного маляря быв іщі коротше, стигнув зробити вельо роботы. Мож спомянути іконостасы в Абов-Новоградьскій церькви (Abaújszánto), в церькви в Здобі, Ряшові, Собоші, Фіяші, Великім Сулині (днесь Сулин), намальовав і іконостас в Койшові, оправльовав іконостас у Валькові, робив образы в бочных капліцях пряшівского Ґрекокатолицького катедралного собору св. Йоана Крестителя.

В році 1838 рештавровав іконостав в Сланьскій Новій Всі, в році 1840 намальовав іконостас в церькви в Мучоні, в днешнім Мадярьску. Остатній іконостас зачав робити в селі Пітрова в окресі Бардейов, но не докінчів го, кедьже хопив тіфус, одышов до Пряшова і в тім самі році умер.

Міклошік ці Міклошій?

Наконець треба іщі додати два факты. Талентованый малярь ся народив як Йосиф Змій. Тіпічне мадярьске призвиско собі подля Бескида додав аж кедь уж быв славным малярьом.

Тімковіч у своїй книжці пише і о тім, же мено Міклошік, котре є вжыване при тім малярьови, є неправилным спотворіньом.  За його поглядом ся вызначный малярь писав як Йосиф Змій-Міклошій, но почас штудій у Відню могло ся впливом словацькых інтелектуалів, котры не писали в латиніці букву j, а намісто того писали букву g, котру чітали як j, записати ся його мено як Miklossig, што ся мало высловльовати як Міклошій. Но до історії вже перешла высловность Міклошік.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА