Днесь минать точно 200 років од народжіня русиньского священика, педаґоґа, публіцісты і културного діятеля на Підкарпатьскій Руси – Івана Раковского.
Народив ся Іван Раковскый в Ставнім дня 5-марца 1815 р. Учів ся в Ужгородьскій ґімназії, потім на Філозофічній школі в Кошыцях і на Ужгородьскій духовній семінарії яку закінчів в 1836 році. 2 рокы робив в канцеларії Мукачівской ґрекокатолицькой єпархії. У 1839 році быв рукоположеный на священика і зачав служыти на парафії у Вышній Рыбніці на Пряшівскій Руси, де быв аж до 1844 р. В другій половині 40-тых років быв переведеный до Ужгорода, де передавав лекції і вєдно з тым быв і на посаді проректора Ужгородьской ґрекокатолицькой учітельской семінарії. Приготовив дакілько учебників як „Арифметика“, „Orosz nyelvtan/Русская граматтика“ ітд.
У 1850 році Раковскый одышов до Будапешті. Там быв у 1850 – 1859 рр. редактором ґазеты під назвов „Земскій правительственный вѣстникъ для Королевства Оугорщины“, котра была підтримована угорьсков владов. В тім часі брав участь в діскузіях о літературнім языку про Русинів в Угорьску і на Галичіні. Раковскый быв опонентом як писаня русиньскым языком, так і писаня язычієм. Сам писав лем російскым языком. Тот язык хоснує і в далшых двох ґазетах, котры выдавав про ґрекокатоликів Угорьского кральовства і Галичіны – „Церковная газета“ і „Церковный вѣстникъ для Русиновъ Австрїйской державы“.
У 1859 році ся Раковскый вертать на Підкарпатя, де пережыє решту жывота. Служыть на парафіях в селі Іза і в місті Хуст. На початку одогравав актівну роль у жывоті Русинів як член – основатель Общества св. Василія Великого (1866). Вєдно з Адолфом Добряньскым, Віктором Кимаком, Юрійом Ігнатковом і далшыма ся намагав не піддати ся проугорьскій однароднюючій політіці мукачівского єпіскопа Штефана Панковіча. Но тоты намаганя не были успішны і у 1871 році єпіскопови подарило ся вышмарити Раковского і його колеґів із Общества. Куртый час в 1871 р. робить Раковскый в ґазеті „Сова“, но по тім, што єпіскоп выграв над „дісідентами“, Раковскый одходить із публічного жывота і занимать ся лем свойов роботов священика. Умер в Ізі дня 3-го децембра 1885 р.
Петро Медвідь
Оброблене подля: П. Р. Маґочій – Енциклопедія історії та культури карпатських русинів.
ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА