100 років тому вродил ся Семан Мадзелян, автор слів знаных лемківскых пісен

18. лютого/фебруара споминали сме 100 років од народжыня Семана Мадзеляна, поеты, писменника і автора слів до знаных лемківскых пісен. Хоц Мадзеляна бракло такой сім років тому, його творчіст на все остала з дальшыма лемківскыма ґенерациями.

Писал од серця, окаліченого, в котрым нашло ся вельо болю. Біль тот явил ся вчас досвідчыня войны, выгнаня і пізнійшой тугы, кєд більшіст свого жытя пережыл на далекых західніх, понімецкых землях.

Сучасні знаный є як автор слів двох популярных лемківскых пісен: «Під облачком» і «В темну нічку». Пісні тоты розславил на цілый світ Репрезентацийный Ансамбль Лемків в Польщы «Лемковина».

З роду білцарівскых Мадзелянів

Вродил ся Семан Мадзелян 18. лютого/фебруара 1922 р. в селі Білцарева, недалеко од рахуючых ся в тамтым часі ґеополітичных пунктів на карті західньой Лемковины – Нового Санча і Фльоринкы.

Был наймолодшым сыном Василия і Александры зо Щамбурів (родом з Яшковы), якы побрали ся на еміґрациі в ЗША і в 1922 р. вернули до Старого Краю. На еміґрациі породило ся двох старшых братів Семана – Василь і Миколай.

Старшых його братів родиче послали до шкіл, а Семана задумали лишыти на ґаздівці. Зато тіж до великых шкіл го не послано, лем по скінчыню основной школы остал ся ґаздувати в рідным селі. Лем же неодолга пришла война.

Доброволец

З початком ІІ світовой войны пришла ґу ньому, як на парібка, першый раз несподівана нужда. В 1940 р. был окупантом зосланый на роботы до Німеччыны. Втюк по місяцях і скрывал ся даякій час. Коли го зімали, трафил до Баудінсту – одкале родиче встигли выкупити го од смерти.

Під конец войны вчасном ярю 1945 р., як вельох молодых хлопців з Лемковины, был взятый як тзв. доброволец до Червеной Арміі. Доля тота была му суджена вєдно з тридцетьома двома білцарівскыма мужчынами.

Мадзелян воювал о освободжыня чешскых земель. Был тяжко раненый в пражскій офенсиві. Лікувал ся долго (9 місяців), аж такой по році, в 1946 вернул до рідного села. Не нашол уж своіх Мадзелянів. Вшыткы были переселены на радяньску Украіну – гын, де мало іх стрітити лем само щестя і достаток.

Мадзелян жыл в рідній Білцаревій по історичных подіях, котры были жывы серед Лемків. Тота част Лемковины записала ся в істориі як місце сильной політичной діяльности Лемків. Білцарева выдала ци не найбільше выдатных лемківскых діячів. Ґу тым подіям і особам, з перспективы часу, Мадзелян повертал в своіх творах, часто односячы ся і до ідейовых і реліґійных поділів серед народу. Сам з ходом часу принял проукраіньскій напрям, но його стиль і ментальніст были в цілости одданы нашым справам.

Смак чужыны і еміґрациі

По повороті з войны, Мадзелян лишыл ся при сусідах (родина його будучой жены), з котрыма о рік, 30. червця/юнія 1947 р., был выгнаный в рамках Акциі «Вісла» на понімецкы землі західньой Польщы. Будучы іщы в Білацерівій, повічнал ся з Йоганійом Галябурдовом, з котром прожыли 63 рокы (цивільный шлюб встигли взяти іщы дома, церковне вінчаня было уж на чужыні).

На чужыні Мадзелян трафил до вроцлавского воєвідства, де по даякым часі поневіркы оселил ся в помінецкым селі Чмель, поблизко Любіна. В селі тым прожыл по правді ціле своє жытя. В вісемдесятых роках еміґрувал до Зъєднаных Штатів Америкы. Oселил ся над ріком Гадсон.

І там был активный серед лемківской діаспоры. Слал своі тексы на «Лемківску Сторінку» украіньского тыжденника в Польщы «Наше Слово». Та в Америці жыл його старшый брат Василь. В тым місци, де перед роками на еміґрациі были іх родиче.

В єдным з оповідань пн. «Быча покута» писал м.ін.: «Отож тота туга єст глубоко закодувана в психіці каждого выгнанця і добровільного еміґранта, і мимо його волі проявлят ся часто в снах, котры аж до болю переслідуют людину».

Творця. Автор знаных вершів

Семан Мадзелян тaкой піл столітя был вірным кореспондентом украіньского тыжденника «Наше Слово». Там явила ся абсолютна векшына його прекрасной прозы і лірикы.

Але Мадзелянова творчіст была найвеце спопуляризувана завдякы Репрезентацийному Ансамбльови Пісні і Танця «Лемковина», якій за своі передовы творы мал пісню «Під облачком» (слова Мадзелян, музику на народных мотивах обробил Маестро Ярослав Трохановскій), а і співанку «В темну нічку» (слова і мелодия Мадзелян, запис і обробка Маестро Трохановскій).

Выпадат лем надтыркнути, што часто неправильно обі пісні сут подаваны як народны. Треба ся фурт тому спротивляти і простувати фейковы інформациі, кєд же єдны з найпопулярнійшых лемківскых пісен сут не лем авторскы, але і были записаны не так давно, як бы ся могло здавати.

В єдным з давных інтервю даных радию ЛЕМ.фм, Семан Мадзелян споминал, же охота на писаня поезиі пришла по нещестливій любови. Дальше ґу тому пришла велика туга за рідном Лемковином, котра безповоротні была му забрана вєдно з выгнаньом.

В 1986 р. за Сандецком Выдавничом Офіцином было печатане в тлумачыню на польскій язык Мадзелянове оповіданя «Смак долі», а выдавництво «Наша Загорода» дало тото оповіданя в лемківскым языку. Його поєдны творы нашли ся в антолоґіі повыселенчой лемківской літературы в Польщы – «Ци то лем туга, ци надія». Мадзелян оддал тіж велику прислугу при писаню Петром Трохановскым монументальной моноґрафіі рідного села пн. «Книга Білцаревы». Окрем творчости, явили ся бо в ній чысленны його спомины і переданя тыкаючы істориі, топоґрафіі та материяльной і духовой культуры.

Вмер 17. липця/юлия 2014 р. Спочал в селі Чмель, на чужыні. Лежыт серед своіх – сусідів Білцарівян, вшыткых тых, што іх доля конечно привела на тото місце.