100 років од народжіня русиньского вытварника і педаґоґа Штефана Гапака

В тых днях минать сто років од народжіня вызначного і плодного русиньского вытварника, але і педаґоґа, родака із села Пінковці, Собранецького окресу, Штефана Гапака. Од половины 1970-ых років жыв у Люботіцях, втогды то была часть Пряшова, днесь окреме село.

Быв то всесторонный вытварник і педаґоґ, але і науковець з богатов публікачнов діялностьов. В його творчости мож найти мальбы, рисункы, ґрафікы, ілустрації, але і скулпторьство, медайлерьство ці кераміку.

Родак з Пінковець

Народив ся Штефан Гапак 16-го октобра 1921-го року. Його отець походив із підкарпатьского села Лумшоры і ходив за роботов до Пінковець. Пізніше зо женов купили в тім селі фалаток землі і збудовали хыжу.

Штефан Гапак мав двох молодшых сородників – брата Павла, пізніше історіка, котрый діяв на Словацькій академії наук (днесь 90-річный), і сестру Зузану, котра была доцентков вытварной выховы, а так само і вызначнов русиньсков малярьков, котрой творы недавно подаровав їй муж до збіркового фонду Словацького народного музея – Музея русиньской културы в Пряшові.

Гапак штудовав на Ужгородьскій учітельскій семінарії і по закінчіню штудій зачав учітельовати в народній школі в Збою, Сниньского окресу. В авґусті 1944-го року, в часі, коли тота часть Словакії была анектована Мадярьском, быв затриманый і інтернованый в концентрачнім лаґрі в Мадярьску.

Втечі ся му подарило в апрілю 1945-го року і по переході фронту в Дьорі вступив до Червеной армії. Дістав ся до штабу 136-ой командатуры 2-го україньского фронту як тлумач і орґанізатор навернутя ослободженых інтернованых гражданів до своїх сел і міст.

По Другій світовій войні вернув ся учітельовати, робив у русиньскых селах Дуброва і Березовець, пак на міщанці в Межілабірцях, но його учітельованя не тырвало довго. Одышов далше штудовати на Педаґоґічну факулту Словацькой універзіты в Братіславі, і одтыль перешов на Академію вытварных умень до Прагы, де штудовав в роках 1948 аж 1953. В Празі штудовав у професорів Желибского і Неєдлого. Як штудент занимав ся і поезійов, котру писав під псевдонімом Парацин.

Професіоналный жывот і творчость

По абсолуторію усадив ся в Пряшові. Наперед робив вытварного редактора в україньскых журналах Дружно вперед і Дукля, пак у выдавництві Культурного союзу українських трудящих. Якраз там зачав і з ілустраціями книжок, часописів, старав ся і о сценоґрафію першых свідницькых фестівалів ці выступлінь втогдышнього Піддуклянського українського народного ансамблю (днесь ПУЛС).

Од 1953-го року аж до одходу на пензію учів на Педаґоґічній факулті в Пряшові, котра належала під Універзіту Павла Йозефа Шафарика в Кошыцях. Быв і ведучім катедры. Габілітовав ся у 1971-ім році, і за професора рисованя і ґрафікы быв менованый о рік пізніше. Штефан Гапак вмер 23-го марца 1997-го року в Люботіцях. Почас жывота быв удостоєный і званьом Заслуженый учітель.

Од часів своїх штудій по цілый жывот Гапака проводили проґрамово і реалістічно орьєнтованы пейзажы. На полотна мальовав головно выходословацьку країну – Земплін, Шаріш, Высокы Татры ці Замаґуря. Цінна была його  серія на тему народных традіцій – закреслив народны крої на Пряшівщіні, архітектуру Русинів. Його творчость была розмаїта і богата.

„Малярьскы штудії выходословацькых сел з народописным акцентом, і образы вызначуючі ся пересвідчівов формовов композіційов, матеріалнов і фаребнов вываженостьов, суть внутрішньо драматічны. Переходять до монументалізованого образу природной країны і выражають почливость і покору односно родной землі,“ писала о Гапаковій творчости Марта Гребічкова зо Шарішской ґалерії в Пряшові.

В роках 1979 і 1983 брав участь на двох пленерах в Закарпатьскій области Україны, рік перед тым абсолвовав штудійну стаж в Середній Азії. Персонална бібліоґрафія Штефана Гапака до 1998-го року обсяговала 2554 записів.

У 2020-ім році Словацькый народный музей – Музей русиньской културы в Пряшові зорґанізовав выставку творів Штефана Гапака, котра мала назву Поточіна часу. Быв то выбер оліїв і ґрафік із скорого періоду Гапаковой творчости.

Жрідло фотоґрафій: webumenia.sk.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА