100 років наданя автокефалиі Православній Церкви в Польщы. Наукова симпозия в Ґорлицях

Дня 29. жолтня/октобра 2024 рока в сали Осередка Православной Культуры «Ельпіс» в Ґорлицях одбыла ся наукова конференция пн. «Одроджены з Польском Республиком», котра вписала ся в гармоноґрам подій звязаных з упамятнінями 100. річниці отриманя Православном Церквом в Польщы автокефалиі.

Почестне покровительство над дводньовом науковом симпозийом обнял Президент Польской Респубилкы Анджей Дуда. Першый ден конференциі был 28. жолтня/октобра 2024 рока в Ряшові.

Од імени орґанізатора, Єпархіяльного Осередка Православной Культуры «Ельпіс» в Ґорлицях, присутных привитал о. митр. др Роман Дубец. В тему конференциі ввюл владыка Паісий, ординарий Православной Перемышльско-Ґорлицкой Архієпархіі. Як раз до найстаршой істориі той же єпархіі односил ся в своіх словах єпископ.

Першым прелеґентом был o. прот. др Адам Маґрук, выкладовця Християньской Теолоґічной Академіі. Зосередил ся він на самым понятю автокефалия, етимолоґіі того слова і його значыню для фунґуваня церкви. «Термін автокефалия, што походит од грецкого autokephalis (autos – сам; kefaie – голова), означат такы Костелы, котры під взглядом урядового авторитету сут од ся цілковито незалежны» –  чытаме на єдній з плянш выставы, котра товаришыла конференциі. Вельократно вчас конференциі підкрисляне было, што празднуваня 100. річниці незалежности Православной Церкви в Польщы то тіж нагода до того, жебы фурт усвідамляти людям, же Церков в Польщы не єст залежна під якісы зовнішні структуры, ци то в Константинополи, ци в Москві, і же православія на обшыр Польской Республикы трафило з Візантийского Цисарства, не з Росиі.

Дальше бесідувал Євген Чыквін, політик і журналиста, бывшый посол з парудесятлінім досвідчыньом, котрый зреферувал процес доходжыня правных реґуляций православныма вірныма в Польщы. Політик особисто заанґажуваный был в творіня Уставы о однесіню Державы до Польской Автокефальной Православной Церкви. Як мож ся было дознати – тота была взорувана на аналоґічній, але скорше схваленій, Уставі о односинах державы взглядом Католицкого Костела. Політик Чыквін оповіл, як вельо емоций вчас робіт над уставом выкликувал проблем уреґулюваня правной власности церкви, особливо тых обєктів, што на тамтот час хоснуваны были православныма вірныма на Лемковині, а побудуваны як грекокатолицкы храмы. Пропозиция при творіню закону была така, жебы заховати стан власности згідні з хоснуваньом на тамтот час. Веце як 150 православных обєктів на Підляшы, в околицях Холма і три обєкты на Підкарпатю мали перейти на власніст Римокатолицкого Костела, а 23 поуніятскы обєкты на власніст Православной Церкви. Так ся не стало. «Товдышній посол Володимир Мокрый был моім найвекшым опонентом» – ствердил Євген Чыквін.

О правній ситуациі Православной Церкви в Польщы в меджевойню і до выбуху ІІ світовой войны бесідувал владыка Паісий. «Мимо одроджыня Церкви вєдно з Республиком, нелегкє было то одроджыня –  кєд іде о Церков. В меджевойню не было ниякых правных норм фунґуваня новооснованых православных парохій, власти намітували іх дочырніст, не было окремости, не было згоды на долше перебываня духовных на новых парохіях – а то было властям на руку».

Як наступна голос забрала Анна Радзюкєвич, редакторка «Православного Перегляду». Запрезентувала она свою книжку пн. «Слово в неволи і інчы ескізы». Зосередила ся на двох темовых блоках – рускости і церковнославяньскым языку. Бесідувала о рускости як ідентичности каждого православного на Підляшы, але так само на Лемковині. Прикликала тіж памятну інформацийну кампанію з 2022 рока з гослом «Православный не рускій», яка выкликала вельо неґативных коментарів і реакций. Акцию провела Фундация Hagia Marina і Патрик Панасюк. Анна Радзюкєвич бесідувала і о рускым писменництві і староцерковнославяньскым языку. «Книжка є дискусийом з сучасныма ідеолоґіями, трендами з пункту пізріня християнина, особливо православного» – повіла авторка.

Чергова доповід тыкала найстаршых реліктів Перемышльской Єпархіі. Выголосил єй др габ. Томаш Слюсарчык з Музичной Академіі ім. Ф. Шопена в Варшаві та Музичной Академіі ім. К. Пендерецкого в Кракові. Дослідник зосередил ся на співочых реліктах. Оповіл о рукописі ірмолоґійону з Лаврова з XVI ст. В Лаврові находил ся монастыр з XII ст., котрый был головным осередком формуваня православных співаків. «Перемышльскій Іморолоґійон з XVII ст. може быти ключом до розшыфруваня лаврівского ірмолоґійону» – повіл прелеґент.

O автокефалиі Православной Церкви Чешскых і Словацкых Земель розповідал о. Штефан Шак з Пряшівского Університету, Андрей Костельник зреферувал образ східньословацкого реґіону на зламі століть на основі жытя Іринея Ханата, зас Ян Гусар выголосил прелекцию на тему «Святе Писмо як історичный документ Теофаніі і приступ до него як джерела теоґнозы».

О. митр. др Роман Дубец шырше представил процес одроджуваня Православной Церкви на Лемковині в меджевоєнным періоді. «Од часу берестейской уніі не могла функцийонувати на обшыри Ґалициі нияка православна парохія» – повіл во вступі о. Дубец. Священник подал вельо примірів свідоцтв селян, якы бесідували, што они од все были православны, то спомины жытелів м.ін. з Полян, Ізб ци Чорного. Бесідувал о символичных місцях переходу на православія, творіню ся новых структур. Прикликал тіж м.ін. рішыня Міністерства Віроісповідань і Нацийональной Освіты з мая 1924 рока о тым, же вшыткы православны вірны в Ґалициі, кєд такы сут, автоматичні входят в структуры Православной Церкви в Польщы під юрисдикцийом митрополиты Діонізия. Духовный подал і офіцийне чысло православных Лемків з 1934 рока – 17 578, але пояснил, што в меджевоєнным періоді фактичне чысло могло быти інче, о вельо векше, напр. з огляду на неприниманя урядами декляраций о зміні віроісповіданя. Прелеґент приближыл тіж проблем хоснуваня храмів. «Переходячы на православія, вірны не могли хоснувати своіх церкви, зато будували новы». Священник підкрислил, што в загальній опініі є, што были то лем скромны і лихы часовні, а вельо є примірів, што были то великы будовлі, напр. в Боґушы, Волівци, Перунці ци Тыляві. В сумі вознесено сорок новых святынь. «По войні заховало ся лем 10% новопобудуваных церкви». Цікавым прикликаным фактом была істория основаня дочырнього монастыря Почаівской Лавры в Бортным. «По днес в Борнтым чути тото, же были колиси там монахы з Почайова, вчыли гын співу, єст памят о вертепті, котрого навчыли ся в тамтым часі» – оповідал духовный.

Владыка Паісий представил своі роздумуваня до реферату проф. др. габ. Александра Наумова пн. «Польска Православна Церков в тіни Кремля – 1948 р.». З увагы на неприсутніст професора Наумова реферат был одчытаный попереднього дня на симпозиі в Ряшові.

По рефератах вывязала ся коротка дискусия, а конференцию закінчено спільном фотоґрафійом.