З нашой історії: Миколай Малиняк

Днесь собі припоминаме день народжіня Миколая Малиняка. Хто то быв?

Миколай Малиняк ся народив в Камяні (повіт Грибів) 1. септембра 1851 року і быв священиком, професором семінарії і русиньскым писательом староруськой орьєнтації на Лемковині. Його няньо быв бідным теслярьом. Дякуючі підпорі мецената – русиньского львівского метрополіта Йосифа Сембратовича міг ся вчіти.

По закінчіню ґімназії в Новім Санчі Малиняк штудовав на Папскій ґрецькій колеґії в Римі. Ку кінцю штудія в 1875 році здобыв тітул доктора теолоґії од ватіканьской універзіты „Урбаніум“ і в тот самый рік быв высвяченый на ґрекокатолицького священика. Як ся вернув домів в 1875 – 1890 рр. служыв в дакілько ґрекокатолицькых парафіях на Лемковині (Новиця, Злоцкє, Крениця, Шляхтова – на Спішу і іншых). Од 1890 р. аж до смерти быв парохом в селі Слівніця. Почас тых років передавав і теолоґію а быв префектом Ґрекокатолицькой духовной семнірарії у Львові.

Малиняк быв безкомпромісным чоловіком. Його крітічны погляды на народный і церьковный рух выходной Галицчины кінця 19. столітя му принесли немало проблемів. Часто выступав проти діскрімінації Русинів в Австро-Угорьскій монархії і як консерватівный „Старорусин“ остро выступав проти україньской народностной орьєнтації на Галичині.

Як писатель робив многы жанры – автобіоґрафічны нарисы, полемічны єсеї, задуманя, проповіді, афорізмы, віршы. Много з його творчости было надруковане в списах під назвов „Зерна горушчины“, котры вышли в 4-ох томах (1900 – 1910 рр.) і в збірці „Чтенїя Парїмійныя“ з 1902 р. Публікованы были таксамо „Записки Римлянина“ в часописі „Рускій Сіонъ“. Миколай Малиняк писав тзв. „язычієм“, з впливами родного лемківского діалекту.

В першых місяцях Великой войны (септембер 1914 р.) быв арештованый австрійскыма властями за „русофілство“ і быв загнаный до концетрачного табора в Талергофі. Умер в Талергофі 2. фебруара 1915 р.

Жрідла:

Лемківска література в другій половині ХІХ і на початку ХХ столітя, Олена Дуць-Файфер, Краків 2001.

Енциклопедія історії та культури карпатських русинів, Павло Роберт Маґочій, Ужгород 2010.

Обробили:

Боґдан Ґамбаль і Петро Медвідь

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА