Спільнота памяти – Явожно, лаґєр двох тоталітаризмів

По Чертіжным, де была служена панихіда за жертвы траґічной Акциі Вісла, ґорлицкій Рускій Бурсі і науковій конференциі на Ягайлоньскым Університеті в Кракові, лемківскы упамятніня 70. річниці русинькой ґеєнны перенесли ся до Явожна – місця, в котрым для деякых выселенців скінчыла ся Акция Вісла, спочываючых доднес деси в пісках соснового ліса, місця, де были без прокураторского наказу поневолены люде, котрых комуністичны власти не лем обдерли з чести, але і при нагоді заперли на долгы місяці в траґічных бытовых обставинах, припоминаючы, же кєд дахто повіст, што ту проходило, ачий пяте поколіня буде з того терпіло.

Явожняньскій лаґєр называний єст лаґром двох тоталітаризмів. Перед тым, як трафили до нього м.ін. Лемкы, котры здавали ся комуністичным властям найбарже підозрены в своій невинности, был то підодділ гітлерівского лаґру, знаного в цілым світі під німецком назвом Аушвіц. Комуністы, котры силами Червеной Арміі такой два з половином рока перше освободили од гітлерівців місце смерти мілийонів Жыдів, Циґанів, та вельох інчых народів, рішыли схоснувати го в тій же ціли. З том ріжницьом, же од 1947 рока мали там быти Лемкы, Украінці і інчы выселенці…

Недалеко давного Центрального Лаґру Працы поставлене было шатро, а обшыр, де проходили явожняньскы упамятніня Акциі Вісла, занята была великым чыслом люди – орґанізаторами, делеґациями Русинів з Польщы, Мадяр, Словациі і ЗША, жытелями Явожна, представниками локальных власти (містецкых і воєвідскых), представниками шлезской меншыны, представниками декотрых політичных партий та медий. Стріча як раз в Явожні не была замірена на долгы промовы, зато і до короткых лем выступлінь приступили др габ. Олена Дуць-Файфер (од імене головного орґанізатора – Стоваришыня Лемків), віцепрезидент Явожна – Тадеуш Качмарек, Генрик Мерцік – член заряду шлезского воєвідства, Анджей Стефаньскі – од імене Омбудсмана Польской Республикы Адама Боднара, і Моніка Роса – посланка партиі Новочесна.

Але не промовы были в тым місци найважнійшы. Хоц орґанізаторы зрыхтували специяльне місце до выступлінь, і так вшытко зосередило ся попри памятнику, на котрым видно інскрипцию в трьох языках – по лемківскы, по польскы і по анґлицкы:

Вязненым і страдавшым // в лаґрі в Явожні // в наслідстві акциі «Вісла // Лемкам // 29 квітня 2017 рока – Потомны

То перший раз, коли в Явожні на камінным монументі споминат ся о Лемках. Хоц стоіт уж пару памятників в сосновым лісі, підписаных в вельох языках, то вшыткы доцяп поминяют лемківскы жертвы комуністичного террору. Міцно підкрислити треба, же памятник, котрий споминат лемківскы жертвы явожняньского лаґру, то велика заслуга діянь і спілпрацы помежде др габ. Оленом Дуць-Файфер і локальныма властями – то тіж знак, же може сучасний світ дозріват помалы до того, жебы не смотріти лем на «політичну поправніст», фурт допущаючы пошырюване украіньскыма середовисками замірене елімінуваня Лемків-Русинів з публичного простору.

В траґічным для Лемків місци вызвучал пак лемківскій гымн «На Лемковині» (сл. Іван Русенко, муз. Ярослав Трохановскій), котрий спонтанічно одспівали присутны Лемкы. Хоц текст гымну был написаний іщы перед Явожном, його слова ідеально вписували ся в тото місце і в тот час: «На Лемковині і в Талергофі, невинна кров пролята…», понеже істория – в тым примірі НА ЖАЛЬ – катулят ся як колесо. І ту – невинно, і ту – кров пролята, і ту – не за своі гріхы…

На фоні гымну офіцияльно одкрыто памятник. Памятник жертвам явожняньского лаґру, лаґру двох тоталітаризмів.

В Явожні были іщы два пункты. Найперше, в короткій словно-музычній інсценізациі выступил дівочий дует, співаючы смутну пісню о выселіню, были прочытаны вершы, навзязуючы до тых траґічных подій сперед сімдесятьох років. І іщы єден доказ на тото, же дашто ся змінят – Адриян Рамс з Музею Міста Явожно повюл присутных по місцях давного Центрального Обозу Працы і по просторах музею, підкрисляючы, же і Лемкы, выганяны зо своіх одвічных земель, по дорозі на чужыну были ту поневолены і гынули в тым траґічным місци.