Народины орґанізациі – Андрий Копча споминат на початкы Стоваришыня Лемків

В 2019 р. споминаме на 30. річницю діяльности першой повыселенчой лемківской орґанізациі в Польщы – Стоваришыня Лемків. Офіцияльно общество зареґіструване было ярю 1989 р., але обставины рыхтуваня і основаня єй структур проходили дакус перше. Запрашаме чытати інтервю з Андрийом Копчом, якій сесу орґанізацию веде од самого початку. Споминат він на своі першы стрічы з лемківском культуром і достоменністю, а і тото, як мусіл до деякых річы дозріти. Може не каждый знає, што СЛ зачало ся од театру.

Днес публикуєме першу част бесіды.

Витайте. Хотіл бы-м порушыти таку тему, котра, здавало бы ся, є кус уж знана, а напевно дахто про ню уж писал, знам, же і Вы тіж, але часто являют ся дакы неточности. Хочу звідати про початкы Стоваришыня Лемків. Приняло ся, што спераме ся на єдній даті, т.є. 8. квітня/апріля 1989 р., але по правді то ся вшытко дакус перше зачало, і зато хтіл бы-м, жебы сте дашто про тоты початкы-початків повіли.

Повім так, тяжко найти тот такій головный час, коли ся вшытко зачало, бо тема была приготовлювана скорше, не через мене. Знаме, же были скорше ріжны пробы, жебы якісу таку лемківску орґанізацию покликати, але не было ґу тому одповідньой атмосферы. Повім щыро, же товды не был єм заанґажуваный в тоты справы, стоял єм з боку, як бы дозрівал єм до деякых річы. До 1988 р. практично не функцийонувал єм так, як то ся стало уж пізнійше.

Моє заінтересуваня тыма справами зачало ся якоси так. Очывидно николи не перестал єм быти Лемком, але, так як більшіст люди – был єм просто Лемком і нич більше. На тамтот час єм робил в Драматичным Театрі в Валбжыху, полнил єм ріжны функциі, але для мене особисто напевно якісом важном річом была Ватра в Бортным, на котрій єм был першый раз в 1986 р. Был єм на ній даде зо три-штырі годины, бо повім щыро – не знам, як тото принимати – просто мі ся тото не подабало. Было то для ня якісе такє барз обычне, бракувало мі чогоси, што мало бы ідеовый вымір, якісой річы высшой рівни. Бо, повіджме сой щыро, меч Горы-Захід, при котрым єм был судьом през припадок, то был меч як то меч. Але коли єм взріл як хлопчыска на силу тягнули дівчата на [конкурс – прип. ред.] Місс Лемковины, то єм повіл: «Хлопе, што Ты ту робиш? То не для Тебе», хоц єм был товды каваліром і може повело бы мі ся дакє дівчатиско одтамале найти [сміх], але то вшытко мі ся здавало быти якісе такє барз нецікаве.

І по тых пару годинах стопом вернул єм до Ґорлиц, пришол єм на Заґужаны, чекал єм на потяг до Кракова хыбаль зо штырі ци пят годин і то было вшытко. Але на другій рік тіж єм поіхал на тоту Ватру і то был уж 1987 р. І товды як єм виділ, як дуже люди на ню приізджат, як тот проґрам єст такій барз бідный… Но треба признати, была Лемковина, была звізда, но то была барз файна справа, же тот ансамбль был для люди «чымсым», же товды іх выступы нагрывало ся великыма маґнетофонами. Тото вшытко было барз добре, барз потрібне, але дале то было кус за мало. В тым році был єм до кінця і коли рано єм вертал, єм си подумал, же тым людям штоси ся більше належыт. І зачал єм комбінувати, што бы ту зробити, жебы вказати ім якісый кавалец істориі Лемків і Лемковины.

І што Вам пришло товды на мысель?

Зачал єм писати «Одтяты коріня». То было в 1987 р., пак єм тото одложыл. В 1988 р. тіж єм был на тій Ватрі, але уж єм знал, же треба штоси зробити, же треба людям вказати штоси більше. Памятам, же 1. листопада/новембра скінчыл єм «Одтяты коріня», але явил ся проблем, як тоту пєсу зреалізувати в театральній версиі.

Напевно вартіст мала тіж моя перша Ватра в Михалові. (…) Приходжу до того Михалова, а там будуют церков. (…) Люде штоси там при будові робили, і я ся звідую, ци якіса ту днеска Ватра єст. Но єст. Але коли? По вечырни. Но і там, де тепер в Михалові стоіт катерінґ, там товды стояла така мала сцена, і памятам, же там товды зачал єм ім кус помагати. Вказало ся, же буде театр, но я чловек театру. (…) І по театрі пішли сме до світлиці, званой стодолом, і так єм си подумал, же файный тот театрик, але то дале за мало. Потім ся вказало, же забава єст найважнійшом частю такой імпрезы – но добра, най буде.

І думал єм о тым театрі, же може бы го зробил в Михалові. Споминам на нього зато, же то як раз театр был як бы початком Стоваришыня (…). Але з Михалова єм зрезиґнувал, бо тяжко было там доіхати і люди тіж нелегко было заанґажувати.

І што было дале? Не піддали сте ся так легко. 

Не памятам, як до того дішло, але отримал єм запрошыня, хыбаль через Богдана Горбаля, же в Ліґници буде стріча в світлици православной церкви з Ярославом Горощаком. Горощака знал єм лем з виджыня, зо сцены з ансамблю Лемковина. А жебы было іщы цікаві, Богдан дал мі якісе дозволіня на зобраня Комітету Орґанізацийного Ватры в Бортным на 1989 р. І так єм приіхал до той Ліґниці з Валбжыха. То была субота. Стрічу зорґанізувал Митро Русинко. Было нас може з 10-15 осіб, уж тепер не памятам. На тій стрічы послухал єм Горощака, а треба повісти, што цілу дискусию загаіл Митро.

Было то так, же Ярослав Горощак бесідувал о тым, же добрі бы было якісу орґанізацию покликати, а я хтіл зробити свій власный інтерес і бесідую, же написал єм таку а таку пєсу, же глядам выконавців. Оповіл єм присутным меньше-більше, о чым то єст. Якісе заінтересуваня тото выкликало, хоц Горощак барже заінтересуваный был, жебы покликати орґанізацию, а не жебы найти выконавців театру. Тота стріча ся скінчыла і підходит до мене Петро Косовскій і звідує ся ня так: «А кілько Ты люди потрібуєш до той пєсы?». А я повідам: «Но так 35 осіб певно найменьше буде». А він так зачал рахувати і повідат: «Но то в нас може быти з 10, но може 15 осіб бы ся назберало». Я звідую: «Кого?». «Но, Косовскых» – одповіл [сміх]. Я повіл, же хыбаль си жартує. Але дішли сме до того, же треба ся стрітити.

Митро Русинко зобовязал ся, же зорґанізує таку стрічу, же запросит на ню вшыткых, якы будут заінтересуваны. Зазначам, же «Одяты коріня» были написаны як драма в польскым языку. Зато Митро Трохановскій запропонувал, же може помочы перетлумачыти на лемківскій. Товды єм повіл, же на тілько знам лемківскій, же можу тіж перевести, же мам машыну з кірилицьом, і спокійні перетлумачу, але барз охочо, блуды як будут, то іх прийму, жебы іх поправити. Но і так Митро Трохановскій зобовязал ся помочы в тым.

В такым разі ци памятате точну дату першой стрічы і на коли была скликана дальша з них?

Перша скликана была бодай на 10. грудня/децембра 1988 р. Другу стрічу скликали на 20. січня/януара і она была першом присвяченом як раз театрови, внет по Йордані 1989 р. Ліґницка церков як церков, люди дуже. Митро Русинко ня взял на тоту світлицю. Приходжу, смотрю ся, а там купа народу сідит! Єм си подумал, же як тоты люде мают дяку, то зробиме театр. Пояснил єм, о чым пєса єст, пак каждый дашто о собі повіл, представил ся. Уж товды типувал єм акторів до поєдных ріль. І так ся тото вшытко зачало.

Добесідували сме ся на наступну середу, ци може якоси за тыжден. Но і што ся вказало? Вказало, же была єдна старша пані, котра мала заграти головну ролю – Мамы, але тота пані зрезиґнувала. Но і зачали сме пробы, але без головного героя. То были три акты і было так, же на каждый акт стрічали сме раз в тыжни.

Но добрі, а коли з театру зачало ся завязувати перше повыселенче стоваришыня? 

На єдній з першых проб підышол до мене Митро Русинко і бесідує: «Слухай, може бы сме даку лемківску орґанізацию основали», може тото, може тамто… Я му одповіл – так зробме. Но і сме зрыхтували такій список осіб, якы были присутны в тот ден. Уж не памятам, ци єм ся першый вписал. В каждым разі з Митром сме ся на початку вписали. Но і так тота листа ішла, же практично вшыткы, што были на пробі в тым дни, ся на ню вписали.

Тото вшытко діяло ся барз скоро. Першу пробу присвячену театрови скликали сме на 20. січня/януара 1989 р., а уж 4. лютого/фебруара зорґанізували сме першу стрічу присвячену стоваришыню.

Памятам, же тот статут єм писал в Валбжыху, хыбаль через 5-6 дни. В каждым припаді статут єм принюс уж готовый на 4. лютого/фебруара. Товды тоты вшыткы орґанізацийны справы рыхтувал Митро і хтоси іщы напевно, а я як раз был од статуту.

Тяжко было написати такій статут?

Думал єм, одкаль го як раз взяти. Мал єм доступ до денника устав. Пішол єм до головной книговой і повіл єм, же може ту дакій статут найду. І трафил єм на статут Ліґі Жен. І на основі того же статуту написал єм статут Стоваришыня Лемків. Хоснувал єм тіж статут УСКТ, не знам, одкале єм го мал, але в каждым разі хтоси мі го там хыбаль дал. Там ходило головні о цілі діяня, котры сме достосували до лемківскых справ, але сама структура стоваришыня єст оперта о статут Ліґі Жен.

/дальше буде/

Про першу стрічу присвячену завязаню першой повыселенчой орґанізациі, яком было СЛ, чытайте в нашых наступных інтервю.